Conceptual peculiarities of the facilitative potential theory

Abstract

The article touches upon main approaches to the facilitative ability study. The key provisions of the facilitative potential theory through the prism of the systematic approach have been examined. It has been proved that the working out of the facilitative potential conception allows integrating existing scientific views on the issues of the facilitative ability into a single system that contains potential and actualizing features. У статті показано різноманітність існуючих поглядів на проблематику фасилітації в психології, педагогіки, філософії, фізіології, психотерапії. Встановлено, що вивчення потенційних можливостей людини в основному відбувалося шляхом дослідження певних видів потенціалу особистості (творчий, інтелектуальний, особистісний, адаптаційний, інноваційний, самоактуалізаціонний та ін.). Відповідно, дослідженню фасилятивності як потенційної латентної характеристики в палітрі потенційних характеристик особистості належної уваги не приділялося. Проводився також розгляд певних видів фасилітації (психологічна, педагогічна, терапевтична, реабілітаційна, екологічна, негативна та ін.), етапів і специфіки протікання процесу фасилітації в умовах певної діяльності. Фасилятивність ж розглядалася як властивість особистості, здатність, професійна або особистісна якість, феномен взаємодії, спілкування, стиль соціальних відносин, характеристика спрямованості особи тощо. У дослідженні феномен фасилятивності представлений через розгляд основних положень створеної концепції фасилятивності потенціалу особистості. У статті висвітлено теоретичні та методологічні питання концептуалізації та емпіричного вивчення фасилятивності потенціалу особистості як інтегральної єдності актуалізаційної та ресурсної складових, які в сукупності характеризуються ступенем вираженості ціннісно-смислового, потребностно-мотиваційного, поведінкового, емоційного, когнітивного та вольового компонентів. Саме така інтегральна єдність структурних складових забезпечує ефективність фасилятивності впливу, що включає також конкретну сферу його реалізації, задіяння особистісних механізмів, облік і оцінку ситуаційних чинників, що мають безпосереднє значення в прогнозуванні процесу фасилітації. Фасилятивність як прояв відповідного потенціалу особистості актуалізується в період усвідомленої діяльності і може «згортатися», ставати латентною якістю, переходити в потенціал у ті періоди, коли немає запиту на допомогу в розвитку іншого. Фактично і фасилятивність, і протилежна їй якість – інгібітность, можуть перебувати в потенційному і актуалізованому стані, тому їх доцільно розглядати і у вигляді потенціалу, і у вигляді якості особистості. Показано, що серед наукових підходів на наразі найбільш значимими, помітними є екзистенційно-гуманістичний, особистісно-орієнтований, діяльнісний, интеракционистский, системний, суб’єктний. Розглянуто переваги системного підходу, що дозволяє інтегрувати відомості, отримані за допомогою різних наукових підходів, в єдину систему. Доведено, що розробка концепції фасилятивності потенціалу особистості дозволяє інтегрувати існуючі наукові погляди щодо проблематики фасилятивності в єдину систему, що містить як потенційні характеристики, та і актуалізовані.