Conceptual peculiarities of the facilitative potential theory

Abstract

The article touches upon main approaches to the facilitative ability study. The key provisions of the facilitative potential theory through the prism of the systematic approach have been examined. It has been proved that the working out of the facilitative potential conception allows integrating existing scientific views on the issues of the facilitative ability into a single system that contains potential and actualizing features. У статті показано різноманітність існуючих поглядів на проблематику фасилітації в психології, педагогіки, філософії, фізіології, психотерапії. Встановлено, що вивчення потенційних можливостей людини в основному відбувалося шляхом дослідження певних видів потенціалу особистості (творчий, інтелектуальний, особистісний, адаптаційний, інноваційний, самоактуалізаціонний та ін.). Відповідно, дослідженню фасилятивності як потенційної латентної характеристики в палітрі потенційних характеристик особистості належної уваги не приділялося. Проводився також розгляд певних видів фасилітації (психологічна, педагогічна, терапевтична, реабілітаційна, екологічна, негативна та ін.), етапів і специфіки протікання процесу фасилітації в умовах певної діяльності. Фасилятивність ж розглядалася як властивість особистості, здатність, професійна або особистісна якість, феномен взаємодії, спілкування, стиль соціальних відносин, характеристика спрямованості особи тощо. У дослідженні феномен фасилятивності представлений через розгляд основних положень створеної концепції фасилятивності потенціалу особистості. У статті висвітлено теоретичні та методологічні питання концептуалізації та емпіричного вивчення фасилятивності потенціалу особистості як інтегральної єдності актуалізаційної та ресурсної складових, які в сукупності характеризуються ступенем вираженості ціннісно-смислового, потребностно-мотиваційного, поведінкового, емоційного, когнітивного та вольового компонентів. Саме така інтегральна єдність структурних складових забезпечує ефективність фасилятивності впливу, що включає також конкретну сферу його реалізації, задіяння особистісних механізмів, облік і оцінку ситуаційних чинників, що мають безпосереднє значення в прогнозуванні процесу фасилітації. Фасилятивність як прояв відповідного потенціалу особистості актуалізується в період усвідомленої діяльності і може «згортатися», ставати латентною якістю, переходити в потенціал у ті періоди, коли немає запиту на допомогу в розвитку іншого. Фактично і фасилятивність, і протилежна їй якість – інгібітность, можуть перебувати в потенційному і актуалізованому стані, тому їх доцільно розглядати і у вигляді потенціалу, і у вигляді якості особистості. Показано, що серед наукових підходів на наразі найбільш значимими, помітними є екзистенційно-гуманістичний, особистісно-орієнтований, діяльнісний, интеракционистский, системний, суб’єктний. Розглянуто переваги системного підходу, що дозволяє інтегрувати відомості, отримані за допомогою різних наукових підходів, в єдину систему. Доведено, що розробка концепції фасилятивності потенціалу особистості дозволяє інтегрувати існуючі наукові погляди щодо проблематики фасилятивності в єдину систему, що містить як потенційні характеристики, та і актуалізовані. В статье показано разнообразие существующих воззрений на проблематику фасилитации в психологии, педагогике, философии, физиологии, психотерапии. Установлено, что изучение потенциальных возможностей человека в основном происходило путем исследования определенных видов потенциала личности (творческий, интеллектуальный, личностный, адаптационный, инновационный, самоактуализационный и пр.). Соответственно, исследованию фасилятивности как потенциальной, латентной характеристике в палитре потенциальных характеристик личности должного внимания не уделялось. Проводились также рассмотрение определенных видов фасилитации (психологическая, педагогическая, терапевтическая, реабилитационная, экологическая, негативная и др.), этапов и специфики протекания процесса фасилитации в условиях определенной деятельности. Фасилятивность же рассматривалась как свойство личности, способность, профессиональное либо личностное качество, феномен взаимодействия, общения, стиль социальных отношений, характеристика направленности личности и пр. В данном исследовании феномен фасилятивности представлен через рассмотрение основных положений созданной концепции фасилятивного потенциала личности. В статье освещены теоретические и методологические вопросы концептуализации и эмпирического изучения фасилятивного потенциала личности как интегрального единства актуализационной и ресурсной составляющих, в совокупности характеризующихся степенью выраженности ценностно-смыслового, потребностно-мотивационного, поведенческого, эмоционального, когнитивного и волевого компонентов. Именно такое интегральное единство структурных составляющих обеспечивает эффективность фасилятивного влияния, включающего также конкретную сферу его реализации, задействование личностных механизмов, учет и оценку ситуационных факторов, имеющих непосредственное значение в прогнозировании процесса фасилитации. Фасилятивность как проявление соответствующего потенциала личности актуализируется в период осознанной деятельности и может «сворачиваться», становиться латентным качеством, переходить в потенциал в те периоды, когда нет запроса на помощь в развитии другого.Фактически и фасилятивность, и противоположное ей качество – ингибитность, могут находиться в потенциальном и актуализированном состоянии, поэтому их целесообразно рассматривать и в виде потенциала, и в виде качества личности. Показано, что среди научных подходов на данный момент наиболее значимыми, заметными являются экзистенциально-гуманистический, личностно-ориентированный, деятельностный, интеракционистский, системный, субъектный. Рассмотрены преимущества системного подхода, позволяющего интегрировать сведения, полученные с помощью разных научных подходов в единую систему. Доказано, что разработка концепции фасилятивного потенциала личности позволяет интегрировать существующие научные взгляды относительно проблематики фасилятивности в единую систему, содержащую как потенциальные характеристики, та и актуализированные.