Роль мініпроєктів у навчанні інокомунікантів у закладах вищої освіти

Abstract

Надзвичайної популярності останнім часом набуває метод проєктів. Під впливом всеохоплюючої технологізації освіти проєктні технології розвинулись із метода проєктів і функціонують у сучасних педагогічних дослідженнях під терміном «метод проєктів». Проблемі використання проєктних технологій присвячено роботи вчених, зокрема у працях К. Баханова, О. Пехоти, В. Стернберга, В. Гузеєва, Є. Полата, І. Ворончіхіної тощо. Метою дослідження є розкриття своєрідності використання методу проєктів, зокрема мініпроєктів, у процесі навчання здобувачів інокомунікантів вищої освіти. Передумовами появи методу проєктів в освіті слугували соціально-економічні умови, що вимагали переглядутрадиційних методів навчання, оскільки потрібно було задовольняти потреби нового часу щодо підготовки спеціалістів. На сьогодні існує багато дефініцій методу проєктів. Так, О. Коберник зазначає, що «це система навчання, де учні здобувають знання у процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються» [2]. Такої ж точки зору дотримуються і Г. Коджаспірова та М. Сердюк, які сприймають його як систему навчання, для якої характерне набуття учнями знань у процесі планування та виконання практичних завдань-проєктів, що поступово ускладнюються. С. Пилюгіна визначає метод проєктів як особистісно-зорієнтований метод навчання, в основі якого лежить самостійна робота учнів з розробки певної проблеми та оформлення практичного результату цієї роботи.