Психологічні закономірності розвитку антиципації людини

Abstract

У дисертації досліджено методолого-теоретичні питання розвитку антиципації людини у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. На засадах культурно-історичного підходу обґрунтовується авторська концепція розвитку антиципування. Антиципацію розглянуто як продукт прогресуючої диференціації та інтеграції психічних процесів у підпроцеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображення реальності в рамках часових модусів «минуле – теперішнє – майбутнє». Встановлено, що формування вищих специфічно людських форм антиципації пов’язано з розвитком різних способів знако-символічного опосередкування процесів антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації і забезпечення різними системами антиципуючих схем реальності. Виявлено філогенетичні передумови виникнення антиципаційних функцій людини, досліджено особливості й закономірності їх культурно-історичного розвитку та онтогенезу. In the dissertation the methodological and theoretic questions of man’s anticipation development are investigated in philo-, socio-, onto-, mаcro- & microgenesis. On the base of the principles of cultural and historical approach the authorial conception of anticipation development is grounded. Anticipation is considered as a product of progressive differentiation and integration of psychical processes into subprocesses and superprocesses, specialized on the reflection of reality within the framework of time modules "past - present - future". It is determined that the formation of higher specifically human forms of anticipation is related to the development of different methods of sign and symbolical intermediation of anticipation processes, equipping it with various means of its procedure organization and providing it with different systems of anticipating reality schemes.