Формування мотивації у підлітків з церебральним паралічем у процесі фізичної реабілітації

Abstract

У статті розглядається можливість формування у підлітків з церебральним паралічем позитивної моти вації до відновлення фізичного стану. На прикладі інтегральних показників функціонального стану серцево судинної та системи зовнішнього дихання показано взаємозв'язок між рівнем мотивації та ефективністю фі зичної реабілітації. В основній групі підлітків з церебральним паралічем показники в середньому покращилися на один рівень. У підлітків групи порівняння істотних змін у показниках не спостерігалося. Це свідчить про позитивний вплив використаних засобів і методів фізичної реабілітації на організм школярів, які брали участь в дослідженні. The article deals with the possibility of forming adolescents’ suffering from cerebral palsy positive motivation to somatic mobilization. In terms of integral indexes of functional state of cardiovascular system and system of external respiration the interrelation between the motivational level and efficiency of physical rehabilitation is demonstrated. In the technical psychological study it was determined that a high level of motivation to the activity is a prerequisite of its success. Achievement of an objective in the primary group was performed in help of methods which reveal the necessi ty of physical exercises. In the process of the experiment word methods (such as a conversation, explanation, instruc tions, encouragement, and correction of mistakes) were used. At the beginning of the study 25% of adolescents of thе primary group had weak motivation of physical rehabilitation, but at the end of the investigation this index was 0%. The amount of adolescents who had a medium motivation to physical rehabilitation increased in the primary group from 33,3% to 50%. As for adolescents with strong motivation to rehabilitation, their indexes are up by 8,3%. In the experi mental group a high level of motivation was detected among four adolescents (33,3%), medium motivation was de tected among five adolescents of the experimental group, and 25% of the investigated had weak motivation to physical rehabilitation. Thus, in the primary group of adolescents with cerebral palsy indexes have improved on the average by one level. At the experimental group of adolescents there were no appreciable changes in indexes. This fact characteriz es a positive impact of used methods and tools of physical rehabilitation on schoolchildren’s organisms, who took part in the investigation.