«Подорож молодшого Анахарсіса по Греції» Абата Бартелемі

Abstract

В середні віки філеллінами називали всіх тих, хто захоплювався античністю. Але пізніше, з настанням епохи Відродження, коли основою мистецтва став підвищений інтерес до людини та її проблем, поняття філеллінізму отримало більш широке трактування. В середині XVIII ст. французький вчений, археолог та лінгвіст абат Жан-Жак Бартелемі (1716-1795) написав працю про стародавню Грецію, розраховану на широкий читацький загал. В той час головним шляхом пізнання Греції європейцями були подорожі, тому формою свого роману він обрав спогади стародавнього мандрівника. Ним став вигаданий персонаж, родич згаданого Геродотом скіфського мудреця Анахарсіса – молодший Анахарсіс. На бездоганній французькій мові цей допитливий юнак повідав про те, як з Таврії (стародавнього Криму) він поплив по Понту Евксинському (Чорному морю) в Грецію. Відвідуючи по шляху розташовані по його берегах грецькі колонії, він потім побував на островах Егейського моря та прибув до Афін, де познайомився з Платоном, Аристотелем, Ксенофонтом та іншими видатними людьми. У 1787 році роман був завершений, а в наступному 1788 році з'явилися розкішно видані томи. Французький читач отримав популярну енциклопедію життя давньогрецького народу, що мала в якості додатку таблиці з пам'ятками Геркуланума. Значення «Молодшого Анахарсіса» для світової історії та культури складно переоцінити. Вперше в літературній традиції Бартелемі використовував речові пам'ятники для вивчення не самих речей та їх історії, а для пізнання історії суспільства, яке ці речі створило.