Сучасні підходи до нейрореабілітації сенсорних порушень у дітей з розладами аутистичного спектра

Abstract

Актуальність проблеми сенсорних порушень у дітей з розладами аутистичного спектра (далі – РАС) визначається тим, що понад 80% дітей цієї категорії мають виражені труднощі з обробкою сенсорних стимулів (Tomchek & Dunn, 2007; Pfeiffer et al., 2011). Вони можуть проявлятися у вигляді гіперчутливості до звуків, світла, дотику чи смакових подразників, або ж, навпаки, у формі гіпочутливості, коли дитина потребує надмірної кількості стимуляції для формування адекватної реакції. Окремим феноменом є сенсорна фрагментарність, що полягає у вибірковому реагуванні лише на певні подразники, а також труднощі інтеграції відчуттів із різних модальностей, які суттєво ускладнюють узгодження рухових, когнітивних та емоційних процесів. Емпіричні дослідження демонструють ефективність такої багатовекторної корекційної роботи, оскільки вона сприяє формуванню адаптивних навичок, підвищенню рівня саморегуляції, розвитку соціальної компетентності та покращенню якості життя дітей з РАС. Водночас індивідуалізація програм та їх впровадження на основі сучасних наукових досліджень відкривають перспективи подальшого вдосконалення корекційно- реабілітаційної практики у сфері дитячої нейропсихології та спеціальної педагогіки.