Global rivalry for artificial intelligence

Abstract

This study explores the dynamic relationship between international regulatory frameworks and national artificial intelligence (AI) policymaking, focusing on the ongoing techno-rivalry among the United States, China, and the European Union. It aims to uncover the correlation between multilateral and unilateral approaches in AI governance and assess how unilateral strategies might intensify geopolitical tensions. The research employs case studies to examine approaches among global AI leaders: the U.S., China, and the EU. To conduct a comparative analysis, a multidimensional matrix evaluates the regulatory frameworks based on criteria like scope, enforcement, compliance, stakeholder involvement, and adaptability. This comprehensive framework seeks to assess the broader impacts of AI regulations on technological advancement and international dynamics. The analysis reveals divergency in AI policy making, that affect the state of international affairs. The EU emphasizes harmonization and ethical considerations through a comprehensive framework, though its rigidity may hinder innovation and smaller enterprises. The U.S. adopts a decentralized, sector-specific model that fosters flexibility but risks regulatory fragmentation. China's centralized, state-driven strategy enables rapid AI development and geopolitical influence but limits adaptability and diverse stakeholder involvement. Multilateral approaches, like the EU’s harmonized framework, promote ethical standards and international collaboration. However, unilateral strategies from the U.S. and China prioritize national interests, exacerbating competition and deterring cooperative efforts for universal norms. The focus on unilateralism fuels geopolitical rivalry, creating a fragmented global regulatory environment that complicates cross-border innovation and amplifies interstate tensions at the international arena. Дослідження розкриває динамічний зв’язок між міжнародними нормативними рамками та національною політикою у сфері штучного інтелекту, зосереджуючись на техно-суперництві між США, Китаєм та Європейським Союзом. Метою є виявлення взаємозв’язку між багатосторонніми та односторонніми підходами до управління штучним інтелектом і оцінка того, як односторонні стратегії можуть посилювати геополітичне напруження. У дослідженні затосовані методи кейс- стаді для роведення компаративного аналізу регуляторних політик США, Китаю та ЄС за такими критеріями, як охоплення, імплементація, відповідність, участь зацікавлених сторін і адаптивність. Ця комплексна структура дозволяє оцінити наслідки регулювання штучного інтелекту для технологічного прогресу та динаміки міжнародних відносин. У ході дослідження виявлено відмінності в підходах глобальних лідерів у сфері штучного інтелекту. ЄС робить акцент на гармонізації та етичних принципах через комплексну нормативну базу, хоча її жорсткість може стримувати інновації та ускладнювати становище невеликих підприємств. США застосовують децентралізовану модель, яка базується на окремих секторах, сприяючи гнучкості, утім створюючи ризики фрагментації регулювання. Централізована, державна стратегія Китаю дозволяє швидко розвивати штучний інтелект і зміцнювати геополітичний вплив, але обмежує адаптивність і участь різноманітних зацікавлених сторін. Мультилатералізм, втілений у гармонізованій регуляторній структурі ЄС, сприяє втелінню етичних стандартів і міжнародній співпраці. Водночас односторонні стратегії США та Китаю, спрямовані на просування суто національних інтересів, загострюють конкуренцію та стримують спільні зусилля для встановлення універсальних норм. Зосередження на односторонніх стратегіях підсилює геополітичне суперництво, спричиняючи фрагментованість глобального регуляторного середовища, що ускладнює транскордонні інновації та підсилює напруження у відносинах між державами на світовій арені.