Політична суб’єктність громадських організацій: теоретичні підходи та емпіричні виміри функціонування

Abstract

У статті досліджується політична суб’єктність громадських організацій як складне й багатоаспектне явище, що поєднує інституційну спроможність, легі- тимність, автономність та здатність до мобілізації ресурсів. Аналізуються осно- вні теоретичні підходи до розуміння політичної суб’єктності громадських органі- зацій, зокрема теорії суспільних благ, довіри, субсидій, зацікавлених сторін, мереж, поля та колективної дії. Значну увагу приділено емпіричним прикладам впливу гро- мадських організацій на формування політики, зокрема в контексті демократичних процесів, виборів, адвокаційної діяльності та формування громадської думки. Вста- новлено, що ефективна реалізація політичної суб’єктності громадських організацій залежить від взаємодії зовнішніх умов (політичного режиму, нормативного серед- овища) та внутрішніх чинників (організаційна спроможність, рівень довіри, страте- гічне управління). Автор доходить висновку, що повноцінна політична суб’єктність громадських організацій є необхідною передумовою для розвитку громадянського суспільства й утвердження демократичного політичного режиму. Розгляд політич- ної суб’єктності через призму низки політологічних теорій – від теорії суспільних благ і довіри до теорій мереж, поля та колективної дії – дозволяє глибше зрозуміти природу впливу ГО на політичну систему. Кожен із підходів підкреслює окремі меха- нізми та чинники, що сприяють або обмежують участь громадських організацій у політичному процесі. Зокрема, значну роль відіграють як зовнішні умови (регу- ляторне середовище, політичний режим, доступ до публічного простору), так і внутрішні ресурси (фінансова стабільність, стратегічне управління, підтримка громади). Дослідження підтвердило, що за умов демократичного врядування та належної підтримки з боку суспільства громадські організації здатні ефективно реалізовувати свою політичну суб’єктність, сприяючи зміцненню громадянського суспільства, розвитку демократії та утвердженню принципу верховенства права. The article examines the political subjectivity of public organizations as a complex and multifaceted phenomenon that combines institutional capacity, legitimacy, autonomy, and the ability to mobilize resources. The main theoretical approaches to understanding the political subjectivity of public organizations are analyzed, in particular, the theories of public goods, trust, subsidies, stakeholders, networks, fields, and collective action. Considerable attention is paid to empirical examples of the influence of public organizations on policy formation, in particular in the context of democratic processes, elections, advocacy, and the formation of public opinion. It is established that the effective implementation of the political subjectivity of public organizations depends on the interaction of external conditions (political regime, regulatory environment) and internal factors (organizational capacity, level of trust, strategic management). The author concludes that the full political subjectivity of public organizations is a necessary prerequisite for the development of civil society and the establishment of a democratic political regime. Considering political subjectivity through the prism of a number of political science theories – from the theory of public goods and trust to the theories of networks, fields and collective action – allows us to understand more deeply the nature of the influence of NGOs on the political system. Each of the approaches emphasizes individual mechanisms and factors that facilitate or limit the participation of civil society organizations in the political process. In particular, both external conditions (regulatory environment, political regime, access to public space) and internal resources (financial stability, strategic management, community support) play a significant role. The study confirmed that under conditions of democratic governance and proper support from society, civil society organizations are able to effectively implement their political subjectivity, contributing to the strengthening of civil society, the development of democracy and the establishment of the rule of law.