Міжінституційні відносини як чинник структуризації парламентської опозиції в країнах Вишеградської групи

Abstract

У статті аналізується процес інституціоналізації політичної опозиції в країнах Вишеградської групи, який був безпосередньо зумовлений та пов’язаний із запровадженням і консолідацією демократичного політичного режиму в регіоні. Визначається, що структуризація цього процесу відбувалась на підставі виконавчозаконодавчих, партійно-виборчих та інших чинників і параметрів. Обґрунтовується, що країни Вишеградської групи є конструктами парламентської демократії у формі парламентських (Угорщина, Словаччина до 1999 р. та Чехія до 2013 р.) і напівпрезидентських (Польща, Словаччина із 1999 р., Чехія з 2013 р.) республік. Звертається увага на те, що парламентська і загалом політична опозиція у цих країнах структурувалися на підставі різнорівневих виконавчо-законодавчих і загалом міжінституційних відносин, які обертаються навколо політичного процесу у трикутнику «глава держави – прем’єр-міністр/уряд – парламент». З’ясовуються чинні параметри та результати позиціонування, політико-правового статусу, повноважень та інституціоналізації політичної і парламентської опозиції в країнах Вишеградської групи. Визначаються чинні виконавчо-законодавчі (міжінституційні) і партійно-виборчі параметри структуризації, ефективності та уповноваженості системної парламентської опозиції в країнах Вишеградської групи. У цьому контексті обґрунтовується апелювання до розрізнення серед парламентських демократій країн Вишеградської групи конструктів парламентських і напівпрезидентських республік, які на тлі різних партійних і виборчих систем (зокрема, їхньої стабільності або нестабільності) деталізують особливості різних модальностей виконавчо-законодавчих відносин у регіоні. Показано, що у теоретичному контексті такі атрибути контекстуального позиціонування парламентської опозиції суттєво доповнюють варіативні модальності виконавчо-законодавчих відносин, тому забезпечують кореляцію відносин партій урядового та неурядового/опозиційного позиціонування або, іншими словами, структурують відносини влади та опозиції. The process of institutionalization of the political opposition in the Visegrad Group countries, which was directly conditioned and connected with the introduction and consolidation of a democratic political regime in the region, is analyzed. It is determined that the structuring of this process took place on the basis of executive-legislative, party-election and other factors and parameters. It is substantiated that the Visegrad Group countries are constructs of parliamentary democracy in the form of parliamentary (Hungary, Slovakia until 1999 and the Czech Republic until 2013) and semi-presidential (Poland, Slovakia since 1999, the Czech Republic since 2013) republics. It is noteworthy that the parliamentary and general political opposition in these countries is structured on the basis of different levels of executivelegislative and generally inter-institutional relations, who revolve around the political process in the triangle “head of state – prime minister/government – parliament”. The current parameters and results of positioning, political and legal status, powers and institutionalization of the political and parliamentary opposition in the Visegrad countries are clarified. The current executive-legislative (inter-institutional) and party-election parameters of structuring, efficiency and empowerment of the systemic parliamentary opposition in the Visegrad Group countries are determined. In this context, the appeal to the distinction among the parliamentary democracies of the Visegrad Group of constructs of parliamentary and semi-presidential republics, which against the background of different party and electoral systems (including their stability or instability) detail the features of different modalities of executive and legislative relations in the region. It is shown that in the theoretical context such attributes of the contextual positioning of the parliamentary opposition significantly complement the variable modalities of executivelegislative relations, and therefore provide a correlation between governmental and nongovernmental/oppositional positions or, in other words, structure power-opposition relations.