Взаємодія науки і релігії: епістемологічний аспект. Частина друга1

Abstract

Тенденція трансдисциплінарності науки та пошук принципів об’єднання різних наукових дисциплін у цілісну систему, посилені прагненням до створення єди- ної картини світу, в якій поєднувалися б раціональні та позараціональні компоненти, обумовили зростання актуальності досліджень, що спрямовуються на розробку способів узгодження наукових і релігійних пошукових русел у комплексній гносеолого-методологічній програмі. Це передбачає вивчення як тих особливостей науки і релігії, що сприяють епістемологічній інте- грації цих видів знання, так і тих, що через принципову специфічність завжди запобігатимуть повній монолітизації подібного плану. The trend of transdisciplinarity of science and the search for principles of unifying various scientific disciplines into a holistic system, reinforced by the desire to create a unified picture of the world, in which rational and non-rational components would be combined, have led to an increase in the relevance of research aimed at developing ways to coordinate scientific and religious research trajectories in a comprehensive epistemological and methodological program. This involves the study of both those features of science and religion that contribute to the epistemological integration of these types of knowledge, and those that, due to their fundamental specificity, will always prevent the complete unification of such a plan