Методичні аспекти вивчення сучасної української прози у прози у позакласній роботі старшокласників

Abstract

У сучасному науковому дискурсі, зокрема в межах психолого-педагогічних досліджень, праць із соціології читання та методики викладання філологічних дисциплін, дедалі частіше наводяться дані щодо катастрофічного зменшення кількості школярів, які мають мотивацію до читання. Аналіз результатів моніторингових досліджень читацької грамотності (зокрема міжнародного дослідження PISA) та репрезентативних опитувань свідчить, що ця тенденція є наскрізною: вона охоплює не лише опрацювання / прочитання програмного матеріалу, а й самостійне дозвіллєве читання, що прямо корелює із загальним зниженням рівня когнітивної залученості учнів до аналітико-рецептивної діяльності. In modern scientific discourse, in particular within the framework of psychological and pedagogical research, works on the sociology of reading and methods of teaching philological disciplines, data on a catastrophic decrease in the number of schoolchildren who are motivated to read are increasingly cited. Analysis of the results of monitoring studies of reading literacy (in particular, the international PISA study) and representative surveys shows that this trend is pervasive: it covers not only the processing/reading of program material, but also independent leisure reading, which directly correlates with a general decrease in the level of cognitive involvement of students in analytical and receptive activity.