Візуальні репрезентації жінки метамодерну: між тілесністю, трансцендентністю та цифровою реальністю

Abstract

Осмислення феномену жінки метамодерну потребує звернення не лише до теоретичних конструкцій, а й до візуальних практик сучасного мистецтва, які фіксують трансформації жіночої суб’єктивності в умовах гібридної реальності. Особливу увагу в цьому контексті привертають художні образи, що поєднують естетику минулого з цифровими формами сучасності, відображаючи внутрішню напруженість між матеріальним і трансцендентним, раціональним і чуттєвим. Аналіз робіт Е. Лолі та Е. Хейзела дозволяє розкрити специфіку метамодерного бачення жіночності як процесу постійного переходу, пошуку та самоконструювання