Формування професійної культури майбутніх архітекторів як педагогічна проблема

Abstract

Пріоритетним завданням сучасної вищої архітектурної освіти є не тільки фахова підготовка, а й розвиток творчих здібностей особистості, методів мислення, формування морально-етичних цінностей, громадянської відповідальності, здатності швидко соціалізуватися, професійної культури. Метою статті є визначення підходів учених до сутності поняття «професійна культура», особливостей її формування у процесі професійної підготовки майбутніх архітекторів на сучасному етапі. Культуру розглядають як загальну характеристику людської діяльності, що відображає складну взаємодію аксіологічних, інтелектуальних, психологічних аспектів, форм поведінки та комунікації в соціальному середовищі особистості. Зазначений феномен визначається в межах діяльнісного підходу як соціально вагома форма творчої діяльності, де результативний аспект проявляється в культурному досвіді, морально-етичних нормах, духовних цінностях, системі символів і знаків, а процесуальний аспект розкривається через засвоєння попереднього творчого досвіду. The primary objective of contemporary higher architectural education is not merely specialised on vocational training, but also on the development of individual’s creativity, ways of thinking, formation of moral and ethical values, civil responsibility, ability to socialise quickly, and on professional culture. This article aims to explore scholars’ perspectives on the essence of “professional culture”, and to analyze the traits of its formation within the context of professional training of future architects at the present stage. Culture is conceptualized as a comprehensive characteristic of human activity, that reflects the intricate interplay of axiological, intellectual, and psychological aspects, as well as behavioral patterns and forms of communication within an individual’s social environment. Within the applied approach, stated phenomenon is defined as a socially significant form of creative engagement, where the outcome-oriented dimension is evinced through cultural experience, moral and ethical norms, spiritual values, and symbolic systems, while the process-oriented dimension unfolds through the internalization of prior creative experience.