Енергія любові як «трисонячна єдність» у протидії геноцидам ХХ–ХХІ ст.

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю філософського осмислення геноциду як крайнього прояву дегуманізації у ХХ–ХХІ ст. та пошуку ціннісних і духовних чинників, здатних протистояти масовому насильству. Попри значний масив історико-правових і політологічних досліджень, внутрішні антропологічні та етико-філософські передумови геноцидного мислення залишаються недостатньо концептуалізованими. Особливої гостроти ця проблема набуває в контексті сучасних збройних конфліктів і воєнних злочинів, зокрема російсько-української війни, що актуалізує питання відновлення людяності як базової умови протидії дегуманізації. Метою статті є філософське осмислення феномену любові як енергії «трисонячної єдності» у вченні Григорія Сковороди та обґрунтування її ролі як ціннісного чинника протидії геноцидним практикам і руйнуванню людської гідності у ХХ–ХХІ століттях. Об’єкт дослідження – геноцид як філософсько-антропологічний та етико-моральний феномен. Предмет дослідження – любов як онтологічний, етичний та екзистенційний принцип протидії дегуманізації в умовах насильства. The relevance of this research is determined by the need for a philosophical reflection on genocide as an extreme manifestation of dehumanization in the twentieth and twenty-first centuries and by the search for value-based and spiritual factors capable of counteracting mass violence. Despite a substantial body of historical-legal and political science research, the internal anthropological and ethical-philosophical foundations of genocidal thinking remain insufficiently conceptualized. This problem becomes particularly acute in the context of contemporary armed conflicts and war crimes, including the Russian–Ukrainian war, which brings to the forefront the issue of restoring humanity as a fundamental condition for resisting dehumanization. The purpose of the article is to provide a philosophical analysis of the phenomenon of love as the energy of «triple-solar unity» in the teachings of Hryhorii Skovoroda and to substantiate its role as a value-based factor in counteracting genocidal practices and the destruction of human dignity in the twentieth and twenty-first centuries. The object of the study is genocide as a philosophicalanthropological and ethical-moral phenomenon. The subject of the study is love as an ontological, ethical, and existential principle of resistance to dehumanization under conditions of mass violence.