Палац Долмабахче як символ вестернізації Османської імперії

Abstract

Дослідження культури певного періоду демонструє політичне, економічне, соціальне становище держави. У цьому контексті Османську імперію XVIII–XIX століть можна охарактеризувати як державу, яка вступила на новий шлях розвитку задля відновлення своєї могутності. У традиціоналістичному, за своїм внутрішнім життям, османському суспільстві з’являються нові віяння. Необхідність реформ, через відставання у всіх своїх положеннях від капіталістичних країн Заходу, зламала бар’єр упередженості щодо всього європейського. The study of culture of a certain period demonstrates the political, economic, and social situation of the state. In this context, the Ottoman Empire of the 18th and 19th centuries can be characterized as a state that has embarked on a new development path for the restoration of its power. In the traditionalist, in its internal life, the Ottoman society appears new trends. The need for reform, because of the backlog in all its positions from the capitalist countries of the West, broke the barrier of bias towards the whole of Europe.