Конституційний суд як елемент системи стримувань і противаг

Abstract

Інститут конституційного суду як органу судового конституційного контролю розглядається в системі стримувань і противаг під кутом зору правових засобів його впливу на вищі органи державної влади – президента, парламент, уряд та можливостей їх зворотного правового впливу на функціонування конституційного суду. Метою даної статті є з’ясування місця і ролі в системі стримувань і противаг конституційного суду як органу судового конституційного контролю. Методами наукової статті є інституціональний, порівняльний та конкретно-історичний. На основі аналізу конституцій республік колишнього СРСР, що стали незалежними державами, та деяких інших країн виокремлюються типові функції і повноваження конституційного суду та особливості органу судового конституційного контролю в окремих країнах. Головною функцією конституційного суду є перевірка на відповідність конституції (конституційність) актів органів публічної влади – президента, парламенту, уряду, представницьких органів суб’єктів федерації, автономних утворень, місцевого самоврядування. До інших повноважень конституційного суду належать або можуть належати: тлумачення конституції; реалізація конституційної відповідальності президента (в порядку імпічменту); розгляд і вирішення спорів щодо компетенції між вищими органами державної влади: вирішення питань щодо конституційності референдуму, парламентських і президентських виборів, утворення і діяльності політичних партій. Свої функції і повноваження конституційні суди реалізують, як правило, не з власної ініціативи, а за зверненнями конституційно уповноважених на них органів і посадових осіб, якими є або можуть бути: президент, парламент (палата двопалатного парламенту), певна частина парламентаріїв, уряд, верховний суд, представницькі органи суб’єктів федерації, автономних утворень, громадяни (в порядку конституційної скарги). Проаналізовано зміни в повноваженнях Конституційного Суду України у процесі реформування судової системи України. Окреслено можливі шляхи подальшого удосконалення інституту Конституційного Суду України. The institute of the constitutional court as a body of judicial constitutional control is considered in the system of checks and balances from the perspective of legal means of its influence on the supreme bodies of state power – the president, the parliament, the government – the possibilities of their reverse legal influence on the functioning of the constitutional court. The purpose of this article is to clarify the place and role of the constitutional court as a body of judicial constitutional control in the system of checks and balances. The methods used in this research article are institutional, comparative and specific historical. Based on the analysis of the constitutions of the former Soviet republics which became independent states and some other countries, the author distinguishes the typical functions and powers of a constitutional court and the specific features of the body of judicial constitutional control in certain countries. The primary function of the сonstitutional сourt is to assess the compliance (constitutionality) of acts issued by public authorities – president, parliament, government, representative bodies of federal entities, autonomous formations, and local self-government – with the constitution. Other powers of the constitutional court include or may include: interpreting the constitution; exercising the constitutional responsibility of the president (impeachment proceedings); consideration and resolution of disputes over competence between higher state authorities; resolving issues related to the constitutionality of referendums, parliamentary and presidential elections, and the formation and operation of political parties. The constitutional courts exercise their functions and powers, as a rule, not on their own initiative but upon requests from constitutionally authorized bodies and officials. These may include: the president, parliament (or a chamber in the case of a bicameral parliament), a specific fraction of parliamentarians, the government, the supreme court, representative bodies of federal entities, autonomous formations, and citizens (through constitutional complaints). The author analyzes the changes in the powers of the Constitutional Court of Ukraine in the process of reforming the judicial system of Ukraine. Possible ways of further improvement of the institution of the Constitutional Court of Ukraine are outlined.