Іманентна реальність людської сутності у феноменальній дійсності в постсингулярних умовах метакомунікаційного середовища

Abstract

Актуальність проблеми полягає у зростаючому протиріччі між можливостями постсингу- лярного метакомунікаційного середовища та досингулярними навичками людського спілкування та відносин. Кардинальні зміни якості соціокультурного середовища та характеру комуніка- ції людини в ньому за рахунок швидкого зростання машинізації на основі цифрових техноло- гій демонструють виникнення можливостей як реалізації людського потенціалу, так і загрози втрати людиномірності шляхом заміни людиномірних кодів машинними алгоритмами. В цих умовах актуальність набувають створення інших концепцій людського мислення та взаємодії з машинними алгоритмами (МА), що ведуть до зростання здоров'я та людяності шляхом засто- сування метакомунікації для розширення можливостей людини та активізації її потенціалу. The relevance of the problem lies in the growing contradiction between the capabilities of the post-singular metacommunication environment and pre-singular skills of human communication and relationships. Cardinal changes in the quality of the socio-cultural environment and the nature of human communication in it due to the rapid growth of mechanization based on digital technologies demonstrate the emergence of opportunities for both the realization of human potential and the threat of losing human-dimensionality by replacing human-dimensional codes with machine algorithms. In these conditions, the creation of other concepts of human thinking and interaction with machine algorithms (MA), leading to the growth of health and humanity through the use of metacommunication to expand human capabilities and activate his potential, becomes relevant.