Історичні та культурологічні засади розвитку естрадного виконавства на акордеоні

Abstract

Метою статті є характеристика основних історичних і культурологічних засад розвитку естрадного виконавства на акордеоні. Методологію дослідження становлять: принцип сходження від загального до конкретного, теоретичний аналіз науко-вої та методичної літератури в межах досліджуваної тематики, спостереження за виступами провідних естрадних акордеоністів, порівняння й узагальнення отрима-них даних. У статті окреслюються основні характеристики, що властиві естетиці музичної естради, якими є: ігровий характер образності; простота форми та перевага малих форм; доступність музичної мови; виразність і яскравість мелодики; тяжіння до тан-цювальних ритмів; наявність внутрішньої драматургії, яка враховує закони масового сприйняття; захоплення віртуозністю. Зазначається, що естрадний репертуар і стиль виконавства стають провідними у творчості перших закордонних акордеоністів і їх послідовників. Це були справжні майстри своєї справи: П. Фроссіні, П. Дейро та Г. Дейро, А. Фоссен, Г. Шіттенхельм, С. Джезуальдо, А. Вольпі, Г. Маркосіньйорі, Е. Галла-Ріні, Ч. Каміллері, Ч. Маньянте, Ф. Марокко, А.В. Дамм, Р. Вюртнер, Е. Ваше, Ш. Пегурі, Ж. Коломбо й інші. Естрадне музичне виконавство на акордеоні із властивою йому естетикою, структурою музичної мови, специфічними виконавськими засобами стало історично першим у репертуарі акордеоністів. Воно не тільки існує, продовжує розвиватися, а також характеризується особливостями, окресленими як основні характеристики естрадного музичного мистецтва. Історичні та культурологічні закономірності розвитку акордеона, поширеність і популярність естрадного виконавства, останні тенденції в сучасній музичній практиці дозволяють говорити про можливість і необ-хідність розвитку цього різновиду виконавського мистецтва. Тhe article aims at describing the main historical and culturological principles of the development of variety accordion performance. Research methods. Theoretical analysis of scientific and methodological literature on the subject matter; methods – deduction from the general to the specific, observation of the performances of the leading variety accordionists, comparison and generalization of the obtained data.The article identifies the key peculiarities of the esthetics of variety music.They are simplicity and comprehensibility of content; playful nature of figurativeness; simplicity of form and prevalence of small forms; comprehensibility of music language; expressiveness and vividness of melody; preference for dance rhythms; presence of an inherent dramatic aspect that follows the laws of mass perception; admiration for virtuosity.It is noted that variety repertoire and style of performance became predominant in the artistic activity of the first foreign accordionists and their followers. Those were true masters of accordion music: P. Frosini, P. Deiro and G. Deiro, A. Fossen, H. Schittenhelm, S. Jesualdo, A. Volpi, G. Marcosignori, A. Galla-Rini, C. Camilleri, C. Magnante, F. Marocco, A.V. Damme, R. Wuerthner, E. Vacher, C. Peguri, J. Colombo and others.Variety accordion performance with its characteristic esthetics, music language structure and specific means of performance was historically the first in the repertoire of accordionists. Nevertheless, it still exists, continues to develop and presents the peculiarities that are identified as the key peculiarities of variety music. The historical and culturological regularities of the development of accordion music, a wide spread and popularity of variety performance and the latest trends in the contemporary music practice substantiate the possibility and necessity of developing this type of music performance.