Гуцулізми в прозі Люби-Параскевії Стринадюк (на матеріалі книги «Дай ноту “ля”. Гуцульські етюди»)

Abstract

Актуальним у мовознавстві залишається питання взаємозв’язку мови художньої літератури з діалектним мовленням. Із-поміж 15 українських говорів письменники найчастіше використовують гуцульський, зокрема, задля реалізації номінативно-пізнавальної й експресивної функцій, індивідуалізації персонажів, правдивості замальовок (побуту гуцулів, пейзажу, флори й фауни Карпат тощо) і достовірності етнографічних вставок, художнього часопростору. У статті проаналізовано гуцульські діалектні одиниці, вживані в говірці с. Замагора Верховинського району Івано-Франківської області й вербалізовані уродженкою цього населеного пункту (що важливо з погляду безпомилкового й органічного використання діалектизмів у художньому тексті) Любою-Параскевією Стринадюк у збірці прозових етюдів «Дай ноту “ля”». У ході дослідження виявлено регіональні лексичні елементи, використані в залучених для аналізу текстах; визначено семантику засвідчених діалектизмів і відповідно до цього здійснено класифікацію слів; з’ясовано, які групи діалектної лексики виявилися репрезентативними, а отже, стали етнокультурним тлом оповіді. Провідними в роботі стали традиційні для лексикологічних студій методи: суцільної вибірки (використано для формування корпусу гуцулізмів); описовий, завдяки якому здійснено структуризацію й лексико-семантичний аналіз зафіксованих номенів. Установлено, що аналізовані прозові мініатюри репрезентують такий тип літературно-діалектної диглосії, коли гуцульські слова-локалізми властиві як авторській мові, так і мовленню персонажів, хоча діалогів у текстах небагато, що цілком закономірно з огляду на обрану письменницею стратегію ведення «Я»-наративного типу оповіді, де авторка мимоволі сама стає героїнею мініісторій (етюдів), про які розповідає. The issue of the relationship between the language of fiction and dialect speech is permanently relevant in linguistic studies. Among the 15 Ukrainian dialects, writers most often use Hutsul dialect units, mainly for the realization of nominative-cognitive and expressive function, individualization of characters, and truthfulness of sketches (in particular, those that describe the life of Hutsuls, landscape, flora, and fauna of the Carpathians, etc.), as it adds authenticity to ethnographic inserts and creates artistic time-space. The article analyzes the Hutsul dialect units characteristic for the speech of the residents of village Zamagora of the Verkhovyna district of Ivano-Frankivsk region and verbalized by Liuba-Paraskeviia Strynadiuk in her collection of prose works «Give a note “la”. Hutsul etudes». The author is a native of this region, which is essential from the point of view of the unerring and organic use of dialectics in the artistic text. In the course of the research, regional lexical elements used in the texts have been identified, selected, and involved in the analysis. The semantics of the attested dialecticisms is used as the basis for the classification of the dialect words accordingly. The study examines the groups of dialect vocabulary that are the most representative and, therefore, create an ethno-cultural background of the story. The research is conducted using traditional lexicological research methods: general sampling (used to form the corpus of Hutsulisms) and descriptive method, which is used for structuring and lexical-semantic analysis of the recorded nomens. The analyzed text represents the type of literary-dialectal diglossia, when Hutsul wordslocalisms are used both in the author’s language and the characters' speech, although there are few dialogues in the texts. This is natural considering the writer’s chosen strategy of conducting the «I»-narrative type of story, where the writer unwittingly becomes the heroine of the ministories (etudes) she tells about.