Comparative analysis of turkish and ukrainian phraseological units representing the concept «God»

Abstract

The article analyzes phraseological units in Ukrainian and Turkish that nominate the concept "God," and considers the structural organization of semantic microfields in different language systems, which is fundamental for performing adequate translations. It has been discovered that for speakers from Muslim linguistic cultures, perceiving God as an absolute category is the basis of their worldview. In contrast, the Ukrainian linguistic worldview captures both a respectful and an ironic-sarcastic attitude, therefore phraseological units with this stylistic coloring cannot have equivalents in translation. This also applies to phraseological expressions that include, besides the lexeme "God," names of clerical ranks. Four main categories of core lexemes have been identified: state, relationship, activity, and characteristics. Within the phraseological semantic field of "state," the following semantic microfields are analyzed and described: wish, oath, surprise, curse, irritation. The phraseological units representing these are performative and, accordingly, have equivalents in Ukrainian. Overall, most Turkish phraseological units cannot be substituted with their Ukrainian equivalents containing the component "God" due to differences in the cultural and religious specifics of each ethnic group. Therefore, all units of Turkish phraseology can be divided into three groups. The first group includes stable expressions similar in meaning and communicative purpose. The second group consists of phraseological units without a complete equivalent in Ukrainian that include the component "God". The third group comprises linguistic units without equivalents in the target language. У статті аналізуються фразеологічні одиниці української та турецької мов, що номінують концепт «Бог», розглядається структурна організація семантичних мікрополів у різних мовних системах, що є основоположним для здійснення адекватного перекладу. Було виявлено, що для носіїв мусульманської мовної культури сприйняття Бога як абсолютної категорії є основою світогляду. Натомість український мовний світогляд фіксує як шанобливе, так і іронічно-саркастичне ставлення, тому фразеологізми з таким стилістичним забарвленням не можуть мати еквівалентів у перекладі. Це стосується і фразеологізмів, до складу яких, крім лексеми «Бог», входять назви духовних чинів. Було визначено чотири основні категорії основних лексем: стан, відносини, діяльність і характеристики. У межах фразеологічного семантичного поля «стан» аналізуються та описуються такі семантичні мікрополя: бажання, клятва, здивування, прокляття, роздратування. Фразеологізми, що їх репрезентують, є перформативними і, відповідно, мають відповідники в українській мові. Загалом, більшість турецьких фразеологічних одиниць не можна замінити українськими відповідниками, що містять компонент «Бог», через відмінності культурної та релігійної специфіки кожної етнічної групи. Тому всі одиниці турецької фразеології можна поділити на три групи. До першої групи належать стійкі вислови, близькі за значенням і комунікативним призначенням. Другу групу складають фразеологізми без повного відповідника в українській мові, які містять компонент «Бог».