Ідеал успішної людини в сучасній масовій свідомості

Abstract

Для кожної культури була характерна своя ідеальна модель людини. Основною функцією такої моделі є центрування людини. Вона задає вектор її розвитку, ідеальну мету культури і межу, переступаючи яку людина позбавляється цінностей і сенсів існування. В архаїчних культурах ця межа проходила між посвяченими і непосвяченими. Культ був смислоутворюючим центром, а в якості ідеала людини виступав провідник між небесним і земним світами. Він брав на себе сполучну функцію і був моделлю синхронізації з навколишнім середовищем і природними циклами. Такий ідеал втілювався в міфах про андрогіни і ритуалах андрогінізації людини. Драматизм поділу людини починає переважати в масовій свідомості в результаті поширення християнства і біблійної легенди про гріхопадіння. У ній людина стає не тільки винною в тому, що відпала від райського ідеалу цілісності, а й усвідомлюючою свою провину. Характерний для Стародавньої Греції ідеал остаточної завершеності перетворився в епоху Середньовіччя в ідеал аскетизму, що передбачає рішучу відмову людини від своєї тілесності, яка пов'язує її з матерією. Розщеплення свідомості на тілесне і духовне посилюється розщепленням на небесне і земне, на Божественне і людське, природне і надприродне.