Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/17973
Назва: Принципи й підходи у структурі порівняльно-історичного методу
Автори: Глущенко, Володимир Андрійович
Glushchenko, Volodymyr
Ключові слова: порівняльно-історичний метод
онтологічний компонент
принципи історизму
причиновості
системності
Дата публікації: 2023
Видавництво: Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Бібліографічний опис: Глущенко В. Принципи й підходи у структурі порівняльно-історичного методу // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського : Лінгвістичні науки : зб. наук. праць. – Одеса : Астропринт, 2023. – № 36. – С. 70-83.
Короткий огляд (реферат): У структурі лінгвістичного методу доцільно виділяти три компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. В онтологічний компонент методу входить сума принципів і підходів. Для порівняльно-історичного методу провідним є принцип історизму. Поряд із принципом історизму у працях порівняльно-історичного спрямування значну роль відіграють принципи причиновості й системності, які разом із принципом історизму можуть бути інтерпретовані як конкретизація та вияв принципу загального зв’язку явищ. Зазначеним принципам відповідають певні підходи (історичний, причиновий, системний). Принципи порівняльно-історичного дослідження співвідносні з поняттями синхронії та діахронії. При цьому поняття синхронії та діахронії мають суто пізнавальний характер; вони належать до царини методології лінгвістичного дослідження, на саму ж мову їх можна перенести тільки умовно, беручи до уваги безперервність мовних змін. Синхронія як певний стан мови у відношенні до реальної мови є науковою абстракцією, тоді як реальне існування мови належить до плану діахронії (О. С. Мельничук). Зауважимо, що, як підкреслював О. С. Мельничук, із погляду історизму протиставлення синхронії і діахронії в мовознавстві слід допускати лише як умовний, штучний методологічний прийом, за яким не можна випускати з поля зору безперервний процес мовного розвитку. На думку В. М. Русанівського, діахронічне дослідження мовних явищ не усуває поняття системності; навпаки, праці з історії мови мають базуватися на системному підході до мови, її одиниць і категорій. З іншого боку, синхронічний опис не може цілком усунути поняття мовної еволюції. Брак діахронічного, історичного погляду на мову не може задовольнити сучасне мовознавство, оскільки такий однобічний підхід до мови суперечить діалектиці пізнання.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/17973
Розташовується у зібраннях:2023

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Hromko.pdf172.62 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.