Пізнавальний інтерес як чинник розвитку науки: соціальне та антропологічне підґрунтя

Abstract

Awareness of one's own cognitive interest in its various manifestations is a criterion for the development of science at various historical stages. The article updates the issue of the relationship between cognitive interest and the practice of finding scientific facts and making scientific discoveries. The purpose of the research is to identify the leading value of cognitive interest for the formation of a variety of scientific practices, and accordingly for stimulating the development of science. The tasks of the research should then be a critical rethinking of the dogmatic understanding of practice as a synonym for an alternative interpretation of the world within the framework of the supposedly only possible scientific "picture of the world". We should find methodological alternatives to traditional Marxism, which suffers from the reduction of scientific research to the model of the production process. It is also worth identifying the weak points of biologism characteristic of German philosophical anthropology as a possible explanatory basis for scientific activity. Finally, the adequacy of the pluralistic approach to the realization of cognitive interest in the field of science should be visualized. Research methods. A communicative approach to science makes it possible to reveal both the limitations of Marxism and philosophical anthropology as a methodological basis for explaining cognitive interest, as well as to create a favorable space for the implementation of an open discourse of various possibilities for the realization of cognitive interest in the field of science. Scientific discoveries are valuable not only as a result of the spiritual development of mankind, but also as a means of solving specific problems of its existence throughout history. Science is not only a system of theoretical knowledge that forms its own practice, but also a complex socio-cultural phenomenon that develops under the influence of a number of factors and, in turn, determines the progress of individual states and humanity as a whole. The determining factor in the development of science is the cognitive interest, which is oriented towards the establishment of the truth and thus determines the directions of human cognitive activity. Scientific discoveries are valuable not only as the development of the system of scientific knowledge, but also as part of the integral result of the spiritual development of mankind. Усвідомлення власного пізнавального інтересу в різних його проявах є критерієм розвитку науки на різних історичних етапах. В статті актуалізується проблематика взаємозв’язку пізнавального інтересу з практикою пошуку наукових фактів і здійснення наукових відкриттів. Метою дослідження постає виявлення провідного значення пізнавального інтересу для формування розмаїття наукових практик, а відповідно і для стимулювання розвитку науки. Завданнями дослідження тоді має стати критичне переосмислення догматичного розуміння практики як синоніму безальтернативного витлумачення світу в рамках нібито єдино можливої наукової «картини світу». Слід виявити методологічні альтернативи традиційному марксизму, який страждає на редукування наукового пошуку до моделі виробничого процесу. Варто також виявити слабкі місця властивого німецькій філософській антропології біологізму як можливої пояснювальної основи для наукової діяльності. Нарешті, слід унаочнити адекватність плюралістичного підходу до реалізації пізнавального інтересу у сфері науки. Методи дослідження. Комунікативний підхід до науки дає можливість розкрити як обмеженість марксизму та філософської антропології як методологічного підґрунтя для пояснення пізнавального інтересу, так і створити сприятливий простір для здійснення відкритого дискурсу різних можливостей реалізації пізнавального інтересу у сфері науки. Наукові відкриття цінні не тільки як результат духовного розвитку людства, а й як засіб вирішення конкретних проблем його існування протягом всієї історії. Наука це не лише система теоретичного знання, яка формує власну практику, але й складний соціокультурний феномен, який розвивається під впливом низки чинників та у свою чергу визначає прогрес окремих держав й людства у цілому. Визначальним чинником розвитку науки є пізнавальний інтерес, який орієнтований на утвердження істини і саме цим детермінує напрями пізнавальної діяльності людини. Наукові відкриття цінні не лише як розвиток системи наукових знань, але і як частина інтегрального результату духовного розвитку людства.