Топонімікон у структурі художнього дискурсу Панаса Мирного

Abstract

Як письменник-реаліст Панас Мирний багато уваги приділяв топонімам своїх творів. Нами виявлено 58 топонімів, з них астронімів – 11, комонімів – 25, інших топонімів різних груп – 8, гідронімів 5. Назви країн (Україна, Польща, Туреччина) вживаються здебільшого у згадках про історичне минуле України. Хоронім Сибір символізує покарання, заслання і використовується в оповіді як засіб стилізації. Астіоніми вводяться у текст при зображенні реалій сучасної авторові дійсності. Зокрема поширення серед селян заробітчанства у великих містах, таких, як Ростов, Харків, Херсон та інші. Іноземні міста згадуються у розповідях про подорожі (Баден, Париж, Рим), розширюючи просторові межі творів, надаючи їм масштабності, реалістичності. З огляду на цензуру, для уникнення порівняння з певним конкретним містом у контекст вводяться також криптоніми (місто П., місто N.). Найбільше увага автора до топонімів відчувається у назвах сіл. Серед них є як реально існуючі комоніми (село Бірки), так і вигадані. Добираючи топоніми для своїх творів, Панас Мирний не відступає від загальних законів творення цих власних назв, що є дуже важливим для реалістичних творів. Таким чином, топонімічна лексика творів Панаса Мирного є образотворчою, індивідуалізуючою, оцінною, психологічно вмотивованою, інформативною та асоціативною. Переважно це сільський реальний ономастикон, у якому і контекстуальні номінації уяскравлюють персонажів, надаючи їм реальної достовірності та максимальної виразності.