З історії індоєвропеїстики: дослідження тохарських мов і генеалогічна класифікація

Abstract

Метою статті є розкриття особливостей дослідження «мертвих» тохарських мов у їхньому зв’язку з іншими індоєвропейськими на всіх рівнях мовної системи в лінгвістиці ХІХ — початку ХХІ ст. Відзначено ту важливу роль, яку відіграло у вдосконаленні генеалогічної класифікації індоєвропейських мов відкриття й дослідження тохарської А й тохарської В, кваліфікованих як мови centum. Стисло описано відкриття тохарських мов та їх дослідження в студіях В. Краузе, В. То маса, А. Й. ван Віндекенса, Д. К. Адамса, В’яч. Вс. Іванова, Т. В. Гамкрелідзе, С. А. Бурлак та ін. Розкрито зв’язки тохарської А й тохарської В з кельтськими, італійськими, германськими, балтійськими, слов’янськими, фрако-фрігійською, хеттською, вірменською мовами. Відзначено, що в тохарських прослідковується й неіндоєвропейський вплив аглютинативної мови (В. Краузе). Автор статті дає стислу характеристику тохарських мов на фоно логічному, лексичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. З погляду індоєвропеїстів, у розглядуваних мовах існувало морфологізоване проти ставлення приголосних за твердістю/м’якістю, що дозволяє віднести тохарські до євразійського мовного союзу. Відзначається, що у тохарських мовах збереглися архаїчні риси індоєвропейського словника. Значна кількість тохарсько-хеттських лексичних паралелей свідчить про тісні лексичні зв’язки тохарських мов із хеттською (і взагалі анатолійськими). Крім того, є ізоглоси, які поєднують тохарські мови з іншими індоєвропейськими. Автор статті доходить висновку, що місце тохарських мов серед інших індоєвропейських поки визначено недостатньо чітко. Водночас необхідно підкреслити важливість фактів тохарської А й тохарської В для дослідників інших груп індоєвропейських мов, для перегляду багатьох тверджень індоєвропеїстики. The task of the article is to reveal the peculiarities of the study of “dead” Tocharian languages in their connection with other Indo-European languages at all levels of the language system in linguistics of the XIX — early XXI centuries. It is noted that the discovery and study of Tocharian A and Tocharian B, qualified as centum languages, played an important role in improvement of the genealogical classification of Indo-European languages. The study of Tocharian languages are briefly described in the studios of W. Krause, W. Thomas, A. J. van Windekens, D. Q. Adams, V. V. Ivanov, T. V. Gamkrelidze, S. A. Burlak, etc. The connections of Tocharian A and Tocharian B with Celtic, Italiс, Germanic, Baltic, Slavic, Thracian-Phrygian, Hittite, Armenian languages are revealed. There is also traced Tocharian non-Indo-European influence of agglutinative language (W. Krause). The author of the article gives a brief description of the Tocharian languages at the phonological, lexical, morphological and syntactic levels. The archaic features of the Indo-European dictionary have been preserved in the Tocharian languages. It is concluded that the place of Tocharian languages among other IndoEuropean languages has not yet been clearly defined. It is necessary to emphasize the importance of the facts of Tocharian A and Tocharian B for researchers of other groups of Indo-European languages, to review a lot of statements of IndoEuropean studies.