Філософський світогляд і метаграничне буття особистості нотаріуса

Abstract

Abstract. The highest achievement of man in his ability to abstract-conceptual way of thinking is that he manages as far as possible to enter the realm of pure ideality of Being. Ideally, material objects that are directly given to the organs of perception do not disappear. Like man at this level of his cognitive entry into it does not cease to feel like a sensory material reality. But it manages to achieve the ideal of knowledge - pure objectivity, which allows to discover the Law as the Absolute. The article is of the opinion that the usual performance by a notary as a specialist in the theory of law of his professional duties, rigidly tied to the current legal framework, does not contribute to his creative growth. Being acquainted with the various spheres of activity that are part of notarial regulation and certification, he constantly enriches his spiritual potential with philosophical knowledge that goes beyond everyday and extreme existence. This need is necessary for him to have the prospect of expanding worldview horizons, which determine his belonging to the individual as a carrier of acquired knowledge. Instead, the need for continuous improvement of not only professional but also general intellectual knowledge creates a desire to become a free individual. Belonging to it appears at the meta-border level of being, which becomes possible primarily in cognitive activity, which constantly takes consciousness beyond professionally defined boundaries. Finally, it turns out that discovery by means of transcendence is not only the consolation of pure reason, but also practical. In this case, the work acquires the status of amateur art, which clearly affects the significant strengthening of the sense of importance for society to determine their development by means of creative rather than traditional mimesis. Найвище досягнення людини в її здатності до абстрактно-понятійного способу мислення полягає в тому, що їй вдається максимально можливою мірою увійти у сферу чистої ідеальності Буття. В ідеальному не зникають матеріальні об’єкти, що безпосередньо дані органам сприйняття, і людина на цьому рівні свого пізнавального входження в нього не перестає відчувати себе як чуттєву матеріальну реальність. Але їй вдається досягти ідеалу пізнання – чистої об’єктивності, яка дозволяє відкрити Закон як Абсолют. У статті наводиться думка, що звичне виконання нотаріусом як фахівцем із теорії права своїх професійних обов’язків, жорстко прив’язаних до чинної нормативно-законодавчої бази, не сприяє його творчому зростанню. Будучи ознайомленим із різними сферами діяльності, які входять до нотаріального регулювання й посвідчення, він постійно збагачує свій духовний потенціал філософськими знаннями, які виходять за межі буденного й граничного буття. Це потрібно для того, щоб у нього з’явилась перспектива розширити світоглядні горизонти, які визначають його приналежність до особистості як носія засвоєних знань. Натомість потреба в постійному вдосконаленні не лише професійних, але й загальних інтелектуальних знань, породжує бажання стати вільною індивідуальністю. Приналежність до неї з’являється на метаграничному рівні буття, яке стає можливим насамперед у пізнавальній діяльності, яка постійно виводить свідомість за професійно визначені межі. Зрештою, виявляється, що відкриття засобом трансцендування не втіхою не лише чистого розуму, але й практичного. У такому разі праця набуває статусу самодіяльної творчості, яка виразно позначається на суттєвому підсиленні почуття важливості для суспільства визначати свій розвиток засобами творчого, а не традиційного мімезису.