Роль ситуації в оцінці суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних відносин за системою ХО творення (на прикладі паремій)

Abstract

Роль ситуації в художньообразному творенні раніше не вивчалась. Окремі ж зауваження (ХО), що контекст певним чином розкриває зміст вжитого терміна (Г. В. Колшанський та ін.) до розкриття ролі ситуації відношення не мають, що буде показано далі. Ми ж зіткнулися з цією проблемою досліджуючи природу художньої образності. Тут, щоправда, слід зауважити ще й наступне. Існуючі визначення терміна "художня образність", котра стосується текстів художньої літератури та публіцистики, не розкривають її природу, неадекватно розрізняють художні образи і художню образність, не відображають принципів та способів їхнього творення, неадекватно, а то й узагалі не розглядають складових художньообразних одиниць. Все це унеможливлює вивчення феномена, научіння його творення, установлення специфіки та зв’язків із такими науками, як-то: філософія, психологія, лінгвістика, мистецтвознавство, педагогіка, герменевтика тощо, котрі переймаються цією проблемою. Так, традиційно художня образність у лінгвістичній стилістиці вважається лише прикрасою мовлення і витлумачується як висловлювання, в якому наявні "тропи". Тропи ж як феномен традиційно визначаються операціонально, й передусім як перенесення назви одного об’єкта на другий. Заведено це ще від часів Аристотеля, який дав феноменові загальну назву – "метафора" (перенесення) Це явище, зважаючи на інші види й зокрема метонімію (перейменування), синекдоху та інші, дістали загальну назву "тропи" (грець. Τροπος – зворот, - слово, вжите у переносному значенні). Однак, навіщо, з якою метою назва одного предмета переноситься на інший ніхто не пояснює та й наукового витлумачення воно не має.