Політична система України у контексті багатокомпонентних класифікацій

Abstract

In the article the main multicomponent classifications of political systems, identifies the main criteria for their distribution were analyzed. They have advantages over linear classifications because they use several criteria for comparative analysis, which fully reveal the content of political systems on practical examples. The use of multi-coordinate typologies was primarily conditioned by practical political processes. Linear typologies were based on a two-dimensional characterization of political systems (democratic – undemocratic). During the process of numerous political transformations, the world has become more complex. The linear typology did not correspond to the new realities. In multicomponent typologies, the number of institutional criteria was significantly increased, which made it possible to approach theoretical models of political systems closer to specific practical examples. The most important ones among them are: cultural values professed by society, mechanisms of power formation, principles of interaction between government and society, the level of citizen participation in political processes, the structure of society, in particular the level of its fragmentation. Multicomponent typology made it possible to take into account mass transformational transformations in different countries and to identify such models that took into account transitional forms. Stable democratic regimes have not been established in such countries. The model of a competing oligarchy completely corresponded to them. It is characterized by the following features: competition for power between generally equal oligarchic associations, only influential people have a real opportunity to participate in political processes, the lack of opportunities for citizens to participate in politics. The category of “competing oligarchy” is the most adequate to characterize the political system of Ukraine. For this characteristic, Ukrainian scholars use the concept “clanoligarchic system”. Its defining features are inequality of access to government resources, the use of illegal means of strengthening influence (corruption); lack of democratic forms of communication between the government and citizens. Power and other resources inseparably belong to a narrow ruling group (ruling class). Ukraine is also a typical example of a multifaceted country with a high level of ideological fragmentation. Social divisions affect political processes. At the same time, the level of public activity in Ukraine is quite high. The analysis of theoretical and methodological approaches to the study of types of political systems and comparison with them of the Ukrainian political system give grounds to claim that the process of its functioning has its own specific properties, which demonstrate possible options for post-totalitarian transformations. У статті проаналізовані основні багатокомпонентні класифікації політичних систем, визначені основні критерії для їх розподілу. Вони мають переваги над лінійними класифікаціями, оскільки використовують для порівняльного аналізу кілька критеріїв, які повною мірою дозволяють розкрити зміст політичних систем на практичних прикладах. Використання багатокоординатних типологій зумовлене насамперед практичними політичними процесами. Лінійні типології виходили з двомірної характеристики політичних систем (демократичні – недемократичні). У процесі численних політичних трансформацій світ став складнішим. Лінійна типологія не відповідала новим реаліям. У багатокомпонентних типологіях кількість інституціональних критеріїв була суттєво збільшена, що дало можливість наблизити теоретичні моделі політичних систем до конкретних практичних прикладів. Найбільш важливими серед них є: культурні цінності, які сповідує суспільство, механізми формування влади, принципи взаємодії між владою і суспільством, рівень участі громадян у політичних процесах, особливості структури суспільства, зокрема рівень його фрагментації. Багатокомпонентна типологізація дозволила врахувати масові трансформаційні перетворення в різних країнах і визначити такі моделі, які враховували перехідні форми. В таких країнах не були сформовані стабільні демократичні режими. Їм повністю відповідала модель конкуруючої олігархії. Для неї характерні такі ознаки, як: конкурентна боротьба за владу між загалом рівноправними олігархічними об’єднаннями, реальна можливість участі у політичних процесах тільки впливових осіб, відсутність у громадян можливостей для політичної участі. Категорія «конкуруюча олігархія» є найбільш адекватною для характеристики політичної системи України. Для такої характеристики українські вчені використовують поняття «кланово-олігархічна система». Її визначальними ознаками є нерівність доступу до ресурсів влади, використання неправових засобів зміцнення впливу (корупція); відсутність демократичних форм зв’язку між владою і громадянами. Владні та інші ресурси неподільно належать вузькому правлячому угрупуванню (правлячому класу). Також Україна є типовим зразком багатоскладової країни з високим рівнем ідеологічної фрагментації. Суспільні розколи позначаються на політичних процесах. Водночас рівень громадської активності в Україні є досить високим. Аналіз теоретико-методологічних підходів до дослідження типів політичних систем і зіставлення з ними української політичної системи дає підстави стверджувати, що процес її функціонування має свої специфічні властивості, які демонструють можливі варіанти посттоталітарних трансформацій.