Проблема богопізнання згідно з ученням Софронія Сахарова

Abstract

Relevance. The modern world is a serious challenge to a proper, authentic understanding of Christian spiritual heritage. This is especially relevant to those dimensions that are associated with the tops of mystical experience. The mixture of cultures, ideas, traditions leveled the perception of the modern man of the primitive atmosphere of the formation, growth, and existence of the Christian ascetic tradition, which was represented by Sophrony Sakharov. He lived a long earthly life and, having tremendous spiritual experience, managed to pass it through his works. Being at the top of mystical life, Sophroniy really experiences what numerous Christian mystics wrote about and was able to give good answers to questions related to the true knowledge of God in the ascetic and mystical Christian tradition. The goal – to investigate, analyze and present a model of theognosia in the theological thought of Archimandrite Sofroniy Sakharov. Research methods. While working on the topic, an integral approach was applied, which made it possible to achieve a logical completion. General theoretic methods of logical thinking were used – analysis, induction, deduction in the study of works by Sofroniy Sakharov and authors of monographs and articles, which at a later stage led to generalization, synthesis, and design of the model of the subject of research. Research results. In the article the author explores the doctrine of the knowledge of God of Archimandrite Sophroniy Sakharov. He points to the central importance of this issue in Sofroniy’s theology. The archimandrite shows the way in which he resolves the possibility of the Divine being learned by man. For Sofroniy Sakharov, knowledge of God is not subjective-objective relations. It is the personal communication of two persons – God and man. The archimandrite Sophroniy underlines of the common being, which arises in the knowledge of a personal God. The criterions for the true knowledge of God are especially valuable. They are divided by the author into internal and external. Internal refers to how a person within his consciousness experiences communication with God. And the external ones point to those factors beyond consciousness by which mystical experience can be distinguished from spiritual delusion. Актуальність. Сучасний світ є серйозним викликом для правильного, автентичного розуміння християнської духовної спадщини. Особливо це має відношення до тих вимірів, які пов’язані з вершинами містичного досвіду. Cуміш культур, ідей, традицій нівелюють сприйняття сучасною людиною первісної атмосфери формування, зростання та існування християнської аскетичної традиції, представником якої був Софроній Сахаров. Він прожив довге земне життя і, маючи колосальний духовний досвід, зумів його передати через свої твори. Будучи на вершині містичного життя, отець Софроній реально досвідчив те, про що пишуть численні християнські містики і зміг дати слушні відповіді на питання, які стосуються істинного пізнання Бога у аскетично-містичній християнській традиції. Мета – комплексно дослідити, проаналізувати, представити модель богопізнання в богословській думці архимандрита Софронія Сахарова. Методи дослідження. Під час роботи над темою застосовано комплексний підхід, який дав змогу досягнути логічної завершеності поставленої мети. Використано загальнотеоретичні методи логічного мислення – аналізу, індукції, дедукції у дослідженні творів Софронія Сахарова й авторів монографій та статей, що на пізнішому етапі приводили до узагальнення, синтезу та конструювання моделі предмета дослідження. Результати досліджень. У статті автор досліджує вчення про богопізання архимандрита Софронія Сахарова. Він вказує на центральне значення цієї проблематики у богослов’ї отця Софронія. Показує спосіб розв’язання архимандритом можливості пізнання людиною Бога. Для Софронія Сахарова богопізнання позбавлене суб’єктивно-об’єктивних відносин, а є особовим спілкуванням двох осіб – Бога і людини. Архимандрит Софроній говорить про спільність буття, яке виникає у разі пізнання персонального Бога. Особливо цінним є виділення критеріїв істинного пізнання Бога. Вони поділені автором на внутрішні та зовнішні. Внутрішні стосуються того, як людина всередині своєї свідомості переживає спілкування з Богом. А зовнішні вказують на ті, не залежні від свідомості чинники, за допомогою яких містичний досвід можна відрізнити від духовної омани.