Прагмеми, етносимволи та лінгвокультуреми у художньому перекладі

Abstract

В статті розглянуто перформативні мовленнєві акти (експресиви, комісиви, побажання, прокльони, погрози, застереження тощо) й загалом вигукові фразеологізми в оригіналі та перекладі з точки зору функції адресата, специфіки комунікативної ситуації, сиволіки та прагматики культурного тексту. Шляхом культурно-семіотичної реконструкції цих одиниць з’ясовано їх семантичну та граматичну структуру й особливості мотивації в кількох лінгвокультурах. У своїй сукупності зазначені вербальні акти, з одного боку, маркують семіотичну структуру наративної структури тексту, а з іншого, свідчать про ідіостиль того чи того автора чи характеризують особливості мовлення персонажів твору та зв’язану з ними гаму емоцій (лайки, інвективи, вигуки обурення, незадоволення тощо). Матеріалом для дослідження слугували кілька перекладних версій роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (українською, польською, словацькою та англійською мовою) та переклади повісті М. Коцюбинського «Fata Morgana» й кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» англійською мовою. Отримані висновки виявляються суттєвим для з’ясування специфіки національної концептосфери певної культури і з’ясування типів міжмовних відповідників, ідіоматичних аналогів при передачі спільного етнокультурного змісту. Зазначений підхід може бути корисним для нового осмислення таких понять, як одомашненння і адаптація в перекладі, переклад лінгвокультурем, онімів, міфологем і т.ін. Дістала подальшого розвитку теорія фатичних та перформативно-експресивних мовленнєвих актів у лінгвокультурологічному осмисленні. The article considers performative speech acts (expressives, commissives, wishes, curses, threats, warnings, etc.) and generally exclamatory phraseology in the original and translation in terms of the function of the addressee, the specifics of the communicative situation, the symbolism and pragmatics of the cultural text. Through cultural and semiotic reconstruction of these units, their semantic and grammatical structure and features of motivation in several linguistic cultures were clarified. Collectively, these verbal acts, on the one hand, mark the semiotic structure of the narrative structure of the text, and on the other hand, indicate the idiostyle of a particular author or characterize the speech of the characters and the associated range of emotions (curses, invectives, cries of indignation , dissatisfaction, etc.). Several translated versions of M. Bulgakov’s novel «The Master and Margarita» (in Ukrainian, Polish, Slovak and English) and English translations of M. Kotsyubynsky’s novel «Fata Morgana» and Dovzhenko’s short story «Enchanted Desna» constitute the material for the study. The obtained results are essential for elucidating the specifics of the national conceptual sphere of a certain culture and revealing the types of inter lingual equivalents, idiomatic analogues in the transmission of common ethno-cultural content. This approach can be useful for a new understanding of domestication and adaptation in translation, translation of culturally marked units, onyms, mythological concepts, etc. as a specific translation practices. There was further developed the theory of phatic and performative-expressive speech acts in lingual cultural comprehension.