Григорій Скворода – родоначальник української класичної філософії

Abstract

Григорій Савич додав важливі роздуми, щодо природи людини. Дав цінні настанови. Попри своє дилетантство, йому вдалося створити оригінальну філософську систему, поєднуючи в ній непоєднувані речі — неоплатонізм та епікурейство, християнський погляд на світ, біблеїзм та елементи античної філософії. Філософ намагався зосередити увагу на значенні душі людини, на її місце у світі. Тому й давав їй поради щодо щастя, намагався викоренити бездіяльність, черствість, злобу. Хотів сіяти в людському розумі бажання творити добро, милосердя, толерантність, жити в гармонії з собою та суспільством, дотримуватись Божих заповідей. Увесь цей час «світ ловив Сковороду». Йому пропонували і високі світські посади і духовну кар'єру. Але він залишався вірний своїм принципам, відстоював свою особисту волю й індивідуальність, не піддаючись спокусам світу.