Динамика практик и стратегий поэтического текстообразования модернистов серебряного века

Abstract

В статье прослежена динамика практик и стратегий текстообразования в границах аксиологически значимого для поэтов-модернистов Серебряного века «дискурса сознания» и одной из его формонирического дискурса. В творческой самоидентификации писателей этот тип текстов показателен неклассиче- скими интенциями к преодолению границы между субъектом и объектом их поэтической рефлексии. К тому же, именно в онирическом дискурс непосред- ственно проявилась трансгрессивность как доминирующая черта литературного сознания модернистов. Анализ дает основания для констатации отхода символистов, акмеистов и футуристов от классических принципов текстообразования, усиления его прагматики, экспликации новых литературу форматов трансгрессии. В статті простежено динаміку практик та стратегій текстотворення в межах аксіологічнозначущого для поетів-модерністів Срібного віку «дискурсу свідомості» та однієї з його формоніричного дискурсу. В творчій самоіден- тифікації пісьменників цей тип текстів показовий їх некласичними інтенціями до подолання межі між суб’єктом та об’єктом поетичної рефлексії. До того ж, саме в оніричному діскурсі безпосередньо проявляється трансгресивність як визначальная риса літературної свідомості модерністів. Аналіз дає підстави для констатації відходу символістів, акмеїстів та футуристів від класичних принципів текстотворення, посилення його прагматики, експлікації нових літературних форматів трансгресії. The article traces the dynamics of practices and strategies of text formation within the axiologically significant for the modernist poets of the SilverAge "discourse of consciousness" and one of its forms – oneiric discourse. In the creative self-identifi- cation of writers, this type of text is indicative of non-classical intentions to overcome the boundary between the subject and the object of their poetic reflection. In addition, it was in the oneiric discourse that transgressiveness directly manifested itself as the dominant feature of the literary consciousness of modernists. The analysis gives grounds for a scertaining the departure of the Symbolists, acmeists and Futurists from the classical principles of text formation, strengthening its pragmatics, and explication of new transgression formats in the literature.