Духовная культура как осевой фактор устойчивости развития общества

Abstract

Статья посвящена раскрытию роли духовной культуры как центра гармонизации социальных процессов, который обеспечивает стабильность и поступательность в развитии общества. Еще античные философы и драматурги с тревогой указывали на опасность человеческого своеволия, разрыва связи человека с вселенским логосом, на опасность противопоставления полиса этосу, противопоставления частных интересов всеобщим нравственным и вселенским законам. Колоссальное значение имеет опыт создания раннехристианских общин, которые превратились в «параллельное общество» по отношению к императорскому Риму. В этом обществе, невзирая на репрессии, обрели полную силу законы любви и помощи ближнему, законы симпатии, открытости и правдивости, законы смирения как блага, открывающего новые психологические ресурсы человека. Уроки раннехристианской эпохи полезно помнить в наше время, слишком полагающееся на материально-техническое и силовое решение социальных проблем. Современные социальные философы диагностируют опасную нравственную болезнь общества, констатируя, что мы пришли к такому образу жизни, который стал угрозой для самих основ жизни. Жизненной необходимостью в современных технотронных условиях является возвращение к тем принципам, с которых начиналась европейская цивилизация. А именно – к идее всеобщего блага, идее человека как меры всех вещей, к идее приоритетности духовной культуры. Стаття присвячена розкриттю ролі духовної культури як центру гармонізації соціальних процесів, який забезпечує стабільність і поступальність в розвитку суспільства. Ще античні філософи і драматурги з тривогою указували на небезпеку людського свавілля, розриву зв'язку людини з вселенським логосом, на небезпеку протиставлення поліса етосу, протиставлення приватних інтересів загальним етичним і вселенським законам. Колосальне значення має досвід створення ранньохристиянських громад, які перетворилися на «паралельне суспільство» по відношенню до імператорського Риму. У цьому суспільстві, незважаючи на репресії, знайшли повну силу закони любові і допомоги ближньому, закони симпатії, відвертості і правдивості, закони упокорювання як блага, що відкриває нові психологічні ресурси людини. Уроки ранньохристиянської епохи корисно пам'ятати у наш час, який дуже покладається на матеріально-технічне і силове вирішення соціальних проблем. Сучасні соціальні філософи діагностують небезпечну етичну хворобу суспільства, констатуючи, що ми прийшли до такого способу життя, який став загрозою для самих основ життя. Життєвою необхідністю в сучасних технотроних умовах є повернення до тих принципів, з яких починалася європейська цивілізація. А саме – до ідеї загального блага, ідеї людини як міри всіх речей, до ідеї пріоритетності духовної культури. The article is devoted to the opening of role of spiritual culture as a center of harmonization of social processes, which provides stability and forwardness in development of society. The modern policy must be based on the real knowledge of society, in which we live, moral reflections on current events, priority of spiritual culture in relation to other sides of public life. Cultural society is the tilled society. In such society all of spheres of public life are structuring on the basis of common cultural matrix. Yet ancient philosophers and dramatists with an alarm specified on the danger of human self-will, braking the relations with universal logos, on the danger of opposition of “polis” against “ethos”, antagonism of private interests to universal moral laws. A huge value has an experience of creation of early Christian communities which grew into «parallel society» in relation to emperor's Rome. In this society, without regard to repressions, were established laws of love and help to fellow, laws of liking to the openness and veracity, laws of humility as blessing, which are opening the new psychological resources of man. It is useful to remember the lessons of early Christian epoch in our time, which is very depending upon the material, technical and power decision of social problems. Modern social philosophers make diagnose of dangerous moral illness of society, establishing that we came to such way of life, which became a threat for bases of life. A vital necessity for modern technotronic terms is returning to those principles with which European civilization was begun. Namely – to the idea of the universal blessing, to the idea of man as measure of all of things, to the idea of priority of spiritual culture.