Феномен духу: теоретико-методологічний та філософсько-правовий аналіз

Abstract

Виявлено трансцендентні і раціонально-помежові основи суб’єктивно-свідомого (внутрішнього) світу людини. В статті аналізується поняття «дух», яке змістовно пов’язане з поняттями «свідомості» і «душі», які є його видами або формами суб’єктивного духу. Звернуто увагу на атрибути духу. Розум має найвищу духовну цінність і є основним атрибутом духу. Підкреслено, що дух – нескінченно багатший, значно вищий від природи, він поглинає і розум, і природу в собі, має внутрішній правовий зміст. Науково-технічний прогрес, економізація та технологізація всіх сфер життя привели до втрати свого значення «науки про дух». На зміну класичним філософським роздумам приходить «філософія буття» і «герменевтичні дискурси». Гуманітарне мислення не може відбуватися без серйозного методологічного структурування на головні складники – дух і душу. Дух є тим буттям, яке знає і завдяки цьому знанню визначає себе. Дух є свобода, так само, як свобода є субстанцією духу. Послідовність: життя → душа → свідомість → самосвідомість можна уявити як певні етапи еволюції духу, його послідовного зосередження в самому собі, входження у внутрішнє самого буття (життя). Ця еволюція, з одного боку, передбачає поступове абстрагування, відволікання від зовнішнього тілесного, але з іншого боку, вона супроводжується ускладненням, різноманітністю цього зовнішнього, збагаченням форм тілесного буття і його зв’язків з буттям внутрішнім, духовним. Розглядаючи відому антропологічну тріаду (тіло, душа, дух) і зіставляючи духовне і тілесне, слід віддати перевагу верховенству духу над тілом, первинності думки і почуття над дією, вимагаючих розумових зусиль. Отже, діяльний стан розуму, душі і духу людини визначає напрям процесу «олюднення», формує важливі методологічні домінанти антропології права. Антропологія права (позитивного і природного) – це вчення про людину як істоту, яка створюється правовим порядком. Цей процес наповнений як онтологічним, так і деонтологічним змістом. Потрібно відзначити, що людина – це космопланетарний феномен: у ній зосереджується Всесвіт. Структура людини повторює його структуру, тому вивчення природи людини – це ключ до пізнання Всесвіту, фактор розуміння права. Справжній мислитель не шукає спрощених рішень і завжди готовий уточнити свої погляди, відкриваючи нові грані нескінченної проблеми. Scientific and technological progress, the economization and technologization of all spheres of life have led to the loss of its significance as “science of the spirit”. Classical philosophical reflections are being replaced by the “philosophy of being” and “hermeneutic discourses”. Humanitarian thinking cannot occur without serious methodological structuring into the main components – spirit and soul. The spirit is that being that knows and through this knowledge defines itself. Spirit is freedom, just as freedom is a substance of spirit. Consistency: life → soul → consciousness → self-consciousness can be represented as certain stages of the evolution of the spirit, its consistent concentration in itself, entry into the inner being (of life) itself. This evolution, on the one hand, presupposes a gradual abstraction, distraction from the external corporeal, but, on the other hand, it is accompanied by a complication, a variety of this external, enrichment of the forms of corporeal being and its connections with the inner, spiritual being. Considering the well-known anthropological triad (body, soul, spirit) and comparing the spiritual and the bodily, one should give preference to the supremacy of the spirit over the body, the primacy of thought and feeling over action, requiring mental effort. So, the active state of the mind, soul and spirit of a person determines the direction of the process of “humanization”, forms important methodological dominants of the anthropology of law. The anthropology of law (positive and natural), in general, is the doctrine of man as a creature, which is created by the legal order. This process is filled with both ontological and deontological content. It should be noted that man is a cosmoplanetary phenomenon: the Universe is concentrated in it. The structure of man repeats its structure, therefore, the study of the nature of man is the key to knowledge of the Universe, a factor in understanding law. A real thinker is not looking for simplified solutions and is always ready to clarify his views, opening up new facets of an endless problem.