Комунікативний вимір процесу легітимації публічної влади

Abstract

У статті досліджується комунікативний вимір процесу легітимації публічної влади. В умовах медіатизації політики зростає роль комунікативних технологій (політичної реклами, пропаганди та зв’язків із громадськістю), які використовуються у мас-медіа задля забезпечення легітимності влади. Досліджено основи політичної комунікації як легітимізуючої взаємодії між владою та громадянами. Зазначено, що на зміну науковим знанням як легітимізуючої основи соціального порядку епохи модерну прийшли медіатизація політики та медіаскандали як складник легітимності окремих політичних акторів. У сучасних мас-медіа домінують рейтингові політичні шоу, натомість аналітичні програми втрачають вплив. Комунікативна складова частина легітимності публічної влади має три виміри: 1) діяльність влади в комунікативному просторі (інформаційна політика, активність прес-служб посадових осіб та інформаційних департаментів органів влади); 2) олігархічна модель мас-медіа, яка сформувалась у вітчизняному комунікативному просторі; 3) рівень впровадження електронних послуг у взаємодії між владою та громадянами (від створення органами влади та місцевого самоврядування сайтів та сторінок у соціальних мережах до повноцінної комунікації в межах електронного уряду та електронної демократії із залученням громадян до вироблення та прийняття рішень). Зазначено, що впровадження електронного урядування та електронної демократії – це тривалий процес, який потребує значних ресурсів (фінансових, організаційних та інтелектуальних), що може спричинити кризу легітимності публічної влади в умовах темпорального та фінансового дефіциту. Разом із тим акцентовано на соціальних мережах як важливому елементі електронної демократії, простого в користуванні і доступного. Визначено, що комунікативні технології здатні впливати на легітимність окремих політичних акторів у короткостроковій перспективі. Натомість процес легітимізації соціального порядку (який знаходиться в основі легітимності публічної влади) потребує в сучасних умовах впровадження електронного урядування та електронної демократії. The article deals with the communicative component of the legitimacy of public power. With the mediatisation of politics, the role of communication technologies (political advertising, propaganda, and public relations), which are used by the mass media to ensure the legitimacy of the government, is growing. The basics of legitimizing interaction between the government and citizens are studied. It is noted that the scientific knowledge as a legitimizing basis of the social order of the modern era has been replaced by the mediatisation of politics and media scandals as part of the legitimacy of individual political actors. The media are dominated by rating political shows, while analytical programmes are losing influence. The communicative component of the legitimacy of public power has three dimensions: 1) the activity of power in the communicative space (information policy, activity of press services of officials and information departments of government bodies); 2) oligarchic model of mass media, which has been formed in the domestic communicative space; 3) the level of implementation of electronic services in the interaction between government and citizens (from the creation of sites and pages on social networks by government and local government to full communication within e-government and e-democracy with the involvement of citizens in decision-making). It is noted that the introduction of e-government and e-democracy is a long process that requires significant resources (financial, organizational and intellectual), which can lead to a crisis of legitimacy of public power in the conditions of temporal and financial deficit. At the same time, attention is focused on social networks as an important element of e-democracy, easy to use and accessible. It is determined that communication technologies can affect the legitimacy of individual political actors in the short term. Instead, the process of legitimizing the social order (which is the basis of the legitimacy of public power) requires the introduction of e-government and e-democracy in modern conditions.