Проблеми концептуалізації поняття «нація» в українській науці та практиці

Abstract

Статтю присвячено проблемі термінологічної неузгодженості понять у сфері етнонаціональної політики. Зокрема, увагу автора акцентовано на поняттях «нація», «націоналізм», «національна ідентичність». Ці поняття мають неоднозначне змістовне наповнення. Зауважується, що одне з визначень нації – ототожнення останньої з етнічною спільнотою. Інше – нація трактується як громадянська спільнота, яка тяжіє до певної держави. Політичні нації – ті державні народи, представники яких вирішують питання своєї національності на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її найголовніших політичних цінностей. Неоднозначність у визначеннях породжує як на теоретичному, так і практичному ґрунті певні проблеми, зокрема на теоретичному – суперечності та дискусії між науковими суб’єктами щодо змісту цих понять. Українські вчені у контексті спроб примирення різних наукових позицій намагалися навіть «націоналізм» категорізувати на «державотворчий» та «державоруйнівний» (В. Липинський). Але, попри конструктивізм видатного українського вченого, «націоналізм» сьогодні залишається однією з політичних ідеологій, яка, як і будь-яка інша ідеологій, звужує зміст національного контенту і не може претендувати на роль об’єднуючого чинника для українського суспільства, оскільки є інструментально обмеженою. Сучасні українські вчені у контексті «примирення» етнічного та політичного компонентів намагаються створити синтетичне визначення поняття «нація», яке включало б обидва. Разом із тим західні дослідники відстоюють той факт, що тип національної ідентичності, якій сформувався на постсоціалістичному просторі, більше можна охарактеризувати як етнічний, аніж як громадянський, пояснюючи це тим, що в умовах тиску авторитарних комуністичних цінностей не могла сформуватися космополітична громадянська ідентичність. Як наслідок, на рівні теорії певним чином «розхитується» змістовний обсяг понять «нація», «націоналізм», «національна ідентичність». На практичному – невизначеність ключових понять у етнонаціональній площині породжує ціннісні конфлікти між громадянами та їхніми спільнотами, у результаті порушує стабільність у суспільстві, провокуючи протестні форми політичної активності громадян. The article deals with the problem of terminological inconsistency of concepts in the field of ethno-national policy. In particular, the author’s attention is focused on the concepts of «nation» and «nationalism». These concepts are ambiguous in content. In particular, one of the definitions of the nation is the identification of the latter with the ethnic community. The other is that the nation is treated as a civic community that gravitates to a particular state. Political nations are those national peoples whose representatives decide their nationality on the basis of citizenship, belonging to a particular state, and approving its most important political values. The ambiguity in the definitions raises both theoretical and practical grounds for certain problems, respectively, for theoretical contradictions and discussions between the scientific subjects regarding the content of these concepts. In the context of attempts to reconcile different scientific positions, Ukrainian scholars tried to even categorize «nationalism» into «state-building» and «state-destructive» (V. Lipynskyi). But, despite the constructivism of a prominent Ukrainian scholar, «nationalism» today remains one of the radical ideologies that, like any other ideology, narrows the content of national content and cannot claim to be a unifying factor for Ukrainian society. Because it is incapable of forming a coherent image of «we» in a multi-ethnic state, even headed by a meaning-forming ethnos (Ukrainian). Modern Ukrainian scholars in the context of «reconciliation» of the ethnic and political component are trying to create a synthetic definition of «nation», which would include both. At the same time, Western researchers argue that the type of national identity formed in the post-socialist space can be described as ethnic rather than civic, explaining that under the pressure of authoritarian communist values, a cosmopolitan civic identity could not be formed. As a consequence, at the level of theory, in a certain way, the meaningful scope of the concept of «nationalism» is shaken. In practical terms, the ambiguity of key concepts in the ethnonational plane creates value conflicts between citizens and their communities and, as a consequence, destabilizes society.