Шляхи трансформації історичної освіти у ракурсі постмодернізму

Abstract

Здійснена спроба сформулювати можливі шляхи трансформації системи історичної освіти у межах розвитку ідей постмодернізму. Констатовано, що при всіх відмінностях шкільної та вузівської історичної освіти можна виявити їх корінну спільність – панування репродуктивної навчальної діяльності. Стверджується, що історичну освіту можна розглянути як дискурсивну практику, яка складається з двох потоків: історіографічного змісту та дидактичної форми. Дискурс сучасного підручника з історії влаштований таким чином, що не передбачає постановку проблеми історичної достовірності. В якості можливого варіанту трансформації технології історичної освіти передбачається робота зі спеціально зібраними текстовими конструктами, що допоможе перетворити освітній процес з детерміністського на імовірнісний. The was carried out an attempt to formulate the possible ways of transformation of history education in the development of ideas of postmodernism. Stated that despite all the differences school and high school history education we can discover their fundamental commonality – reproductive dominance training activities. Argues that history education can be considered as a discursive practice, which consists of two streams: historiographical content and didactic form. Discourse of contemporary history textbook is designed in such a way that does not involve posing problems of historical authenticity. In a variant of the historical transformation of technology education is supposed to work with a specially assembled textual constructs that will help transform the educational process from deterministic to probabilistic.