COVID-19 як інструмент гібридного впливу РФ на європейську систему міжнародних відносин

Abstract

У статті детально розглянуто і проаналізовано кореляцію зовнішньополітичного курсу Російської Федерації в умовах поширення у світі пандемії COVID-19. Наразі, коли Європа й весь світ постали перед проблемою поширення пандемії COVID-19, РФ, використовуючи процес закриття країн Європи на карантин й убезпечення національних кордонів шляхом закриття політико-географічного простору, намагається зсередини розхитати європейську єдність і досягти власних зовнішньополітичних цілей. Виокремлюються два виміри стратегії РФ щодо європейської системи міжнародних відносин. Якщо зовнішньополітичний має на меті, використовуючи проблеми, з якими зіткнулись країни Європи, протидіючи розповсюдженню коронавірусу, дестабілізувати стійкі зв’язки міжнародної взаємодії європейських країн і дискредитувати дієвість інституцій ЄС, то внутрішньополітичний – в умовах падіння рейтингу президента РФ В. Путіна необхідно показати Росію своєрідним «островом стабільності» на противагу Європі, де країни залишились наодинці перед лицем небезпеки з боку поширення пандемії COVID-19. Інструментами цієї стратегії виступає економічна «допомога» РФ країнам Європи, зокрема Італії, та потужний інформаційний супровід цього процесу. Обґрунтовано й доведено, що прагнення РФ має суто вузькі зовнішньополітичні цілі: поліпшення внутрішньої економічної ситуації через використання гібридного впливу, а саме – домогтися зняття економічних санкцій і розширити свій детермінуючий вплив у системі міжнародних координат Європи. Зазначено, що каталізатором активізації діяльності РФ у системі європейських відносин стала паливна війна із Саудівською Аравією, яка досить сильно знецінила російську національну валюту й відповідно суттєво зменшила надходження до бюджету РФ. Охарактеризований зовнішньополітичний курс Росії і щодо інститутів багатосторонньої дипломатії, зокрема ООН і G 20. Визначено, що прагнення російської сторони ініціювати прийняття міжнародних документів має елементи маніпулятивного впливу. Зокрема, проєкт резолюції РФ під виглядом «декларації про солідарність» у протидії COVID-19 містив вимогу про скасування міжнародних санкцій. Аналогічна теза відстоювалась російським президентом В. Путіним і під час саміту G 20, який відбувався у форматі відеоконференції. Сучасні події засвідчують збереження імперського складника в зовнішньополітичній стратегії РФ як визначальної. The article deals and analyzes in detail the correlation of Russian foreign policy in the conditions of the pandemic COVID-19 spread in the world. At present, as Europe and the world face the challenge of spreading COVID-19 pandemic, Russia is trying to undermine European unity from within and achieve its own foreign policy goals using the Europe’s quarantine. Two dimensions of the Russian Federation’s strategy for the European system of international relations are distinguished. The foreign policy dimension aims to destabilize the stable links of international cooperation of European countries and to discredit the effectiveness of the EU institutions, taking advantage of the problems faced by European countries. The internal political dimension aims to show Russia as a kind of “island of stability” as opposed to Europe, where countries are left alone in the face of the danger of COVID-19 spread. This is very important in the face of Putin’s rating downgrade. Economy “assistance” of the Russian Federation to the countries of Europe, including Italy, and powerful information support of this process are tools for this strategy. It is noted that oil war with Saudi Arabia, which has greatly depreciated the Russian national currency and has substantially reduced the revenues to the Russian budget, has become a catalyst for the Russian Federation’s activization in the system of European relations. Russia’s foreign policy course on multilateral diplomacy institutions, in particular the UN and the G20, is characterized. It is determined that the Russian side’s desire to initiate the adoption of international documents has elements of manipulative influence. For example, the draft resolution of the Russian Federation contained a requirement to abolish international sanctions. A similar thesis was supported by Russian President Vladimir Putin during the G20 summit, which took place in a video conference format. Modern events testify the preservation of the imperial component in Russian foreign policy as decisive.