Регрес Латвії в запобіганні та протидії корупційним практикам: аналіз причин, наслідків, форм вияву

Abstract

У статті вивчається відповідність нинішнього курсу розвитку Латвії антикорупційним цінностям, які підтримує та впроваджує ЄС. Констатовано, що в період, коли Латвія була країною-кандидатом на вступ до ЄС, набуття бажаного статусу стимулювало реформи із запобігання та протидії корупції. Вказано на нинішню стагнацію та навіть певний регрес в антикорупційній політиці Латвії. Підкреслено, що ця країна нині є аутсайдером з-поміж пострадянських держав Балтії за результатами запобігання та протидії корупції. Причини цього як інституційні, так і ціннісні. Акцентовано увагу на тому, що хоча законодавство Латвії і санкціонує низку корупційних протиправних діянь, але антикорупційні правові норми не застосовуються ефективно. Вказано на зовнішні (насамперед російські) деструктивні впливи на ріст корупції в Латвії. Аргументовано, що саме корупція є причиною низької довіри населення до органів влади. Основними корумпованими в Литві сферами названо державні закупівлі, охорону здоров’я, будівництво, проєкти розвитку ЄС, транспорт, фінансування політичних партій, банківський сектор. Звернено увагу, що досить високий рівень корупції в Литві позначається на рівні доходів громадян, відмові західних інвесторів від співпраці, трудовій міграції високоосвіченої молоді, поступовій ізоляції країни від міжнародної бізнес-спільноти тощо. Підкреслено досить низьку готовність латвійців викривати корупційні кейси. Причини цього вбачаються в цінностях, характеристиках політико-правової культури. Слабкий контроль литовців за сферами, чутливими до корупції, невмотивованість запобігати їй названо основними причинами нинішнього сповільнення антикорупції в країні. Аргументована важливість для Латвії: 1) удосконалення інституційних механізмів запобігання та протидії діям із корупційним складником; 2) активізація превентивної антикорупційної діяльності, спрямованої на зміцнення нульової толерантності латвійців до корупції; 3) мобілізація громадянського суспільства в площині використання його потенціалу в контролі за корупційними кейсами, наданні юридичної допомоги викривачам корупції, розвитку громадського аудиту. The article examines the relevance of Latvia’s current development course to the anticorruption values that the EU supports and implements. It was stated that, at a time when Latvia was a candidate country for accession to the EU, the acquisition of the desired status promoted reforms to prevent and counteract corruption. The current stagnation and even some setbacks in Latvia’s anti-corruption policy have been noted. It is emphasized that this country is now an outsider among the post-Soviet Baltic states as a result of preventing and combating corruption. The reasons for this are both institutional and value-based. It is emphasized that although the legislation of Latvia sanctions a number of corruption unlawful acts, anti-corruption legal norms are not applied effectively. External (primarily Russian) destructive influences on corruption growth in Latvia were noted. It is argued that corruption is the cause of low public confidence in the authorities. Public procurement, health care, construction, EU development projects, transport, financing of political parties, and the banking sector are the main corrupt areas in Lithuania. It is noted that a rather high level of corruption in Lithuania is reflected in the level of citizens’ incomes, the refusal of Western investors to cooperate, the labour migration of highly educated youth, the gradual isolation of the country from the international business community, etc. The Latvians’ rather low willingness to expose corruption cases is emphasized. The reasons for this are seen in the values and characteristics of the political and legal culture. The weak control of Lithuanians in areas sensitive to corruption, the lack of motivation to prevent it, are called the main causes of the current slowdown in anti-corruption in the country. Important importance for Latvia: 1) improvement of institutional mechanisms for preventing and counteracting acts with a corruption component; 2) activation of preventive anticorruption activities aimed at strengthening the zero tolerance of the Latvians to corruption; 3) mobilization of civil society in the area of using its potential in controlling corruption cases, providing legal assistance to the perpetrators of corruption, developing public audit.