Естетика архітектури в творенні політичних спільнот: емоції, стиль, інтеграція

Abstract

У статті висвітлюється досвід використання естетики архітектури в комплексі методів інтеграції політичних спільнот. Актуальність обраної тематики обґрунтовується суперечностями процесів реінтеграції і ресоціалізації, які відбуваються в межах української політичної спільноти, та контроверсійністю реакцій різних груп населення на них. Метою дослідження виступає розкриття потенціалу впливу архітектурних рішень урядових будівель та їх ансамблів на формування емоційних матриць членів політичної спільноти, надійність трансляції меседжів влади на учасників політичної взаємодії. Процес національного будівництва інтерпретований як творення «уявленої спільноти», яка базується на колективних зразках сприйняття та пояснення соціальної дійсності. Дослідження виконано в межах методології політичного конструктивізму та відповідає тренду «емоційного повороту» в сучасному суспільствознавстві. Міждисциплінарний характер дослідження забезпечується застосуванням даних культурології, соціальної психології, теорії архітектури, семіотики тощо. Естетичні композиції урядових будівель інтерпретовані як потужний канал передачі інформації від еліти до підлеглих і дієвий засіб соціалізації членів політичної спільноти. Обґрунтовується теза про слушність тлумачення символізму архітектури урядових будівель як різновиду політичного тексту. Цілеспрямоване використання естетики архітектури віднесено автором статті до розряду м’яких технологій спільнотної інтеграції, котрі забезпечують легітимацію влади правлячої еліти та стандартизацію поведінкових реакцій учасників соціальної взаємодії. Апробовано та доведено перспективність використання методики кіберспостереження, як одного із засобів набуття емпіричного матеріалу та верифікації теоретичних постулатів із проблематики дослідження. Виявлені позитиви та недоліки застосування методики кіберетнографії у здійсненні case-studies у сфері політичних наук. Висвітлено досвід використання естетики урядових будівель елітою США з метою соціалізації нових поколінь як на рівні окремих суб’єктів федерації, так і на загальнонаціональному рівні загалом. Зазначено, що естетичні складники урядових будівель використовуються правлячими колами як засоби для формування картини спільного минулого та ствердження колективної системи цінностей. Виявлені специфічні риси процесу реконцептуалізації політичної спільноти в сучасній Україні. Автор звертає увагу на наявність різних моделей історичної пам’яті у країні. Запропоновані напрями корегування змісту політики ресоціалізації та реінтеграції громадян, здійснюваної у країні, з використанням естетичного інструментарію архітектури. Аргументовано, що прийняття естетичної концепції (ре)соціалізації членів політичної спільноти, ґрунтованої на ідеях секулярного республіканізму, є прийнятною для таких кризових спільнот, як українська. The article is highlighted the experience of using architecture’s aesthetics in the complex methods of integration of political communities. The topicality of the chosen topic is substantiated by the contradictions of the processes of reintegration and re-socialization which is taking place within the Ukrainian political community and the controversial reactions of different population groups to them. The purpose of the article is to reveal the potential impact of architectural decisions of government buildings and their ensembles on the formation of emotional matrices of members of the political community, the reliability of broadcasting of government messages to political interaction participants. The processes of national building was revealed as a creation of «imagined community», based on collective patterns of perception and interpretation of social reality. The research has been conducted within the framework of the methodology of political constructivism and corresponds to the trend of «emotional turn» in modern social science. The interdisciplinary nature of the research is ensured by the use of data from cultural studies, social psychology, theory of architecture, semiotics, etc. The aesthetic compositions of government buildings have been interpreted as a powerful channel of information transmission from the elite to subordinates and an effective means of socializing members of the political community. It is substantiated the thesis about the validity of interpreting the symbolism of architecture of government buildings as a kind of political text. The purposeful using of the aesthetics of architecture is attributed to the author of the soft technologies of community integration, which provide legitimization of power of the ruling elite and standardization of behavioral reactions of participants of social interaction. It has been tested and proved the prospect of using the cyber-observation technique as one of the means of acquiring empirical material and verifying theoretical postulates on research problems. There are revealed positives and shortcomings of application of the cyber-ethnography technique in conducting case-studies in the field of political science. It is covered the experience of aesthetics of government buildings by the US elite to socialize new generations at the level of individual subjects of the federation and at the national level as a whole. It was notified, that such aesthetical elements of governmental buildings were used by power-holders as the techniques for the creation of a picture of the common past and strengthening of the common value’s system. This cultural framework applies for further legitimation of political regimes and socialization of young members of national community. It is revealed the specific features of the process of reconceptualization of the political community in modern Ukraine. The author lays special emphasis on co-existence of different models of historical memory in Ukraine. There is offered directions of correction of the content of the policy of resocialization and reintegration of citizens carried out in the country with the use of aesthetic tools of architecture. It is argued that the adoption of the aesthetic concept of (re) socialization of members of the political community based on the ideas of secular republicanism is acceptable for such crisis communities as the Ukrainian one.