Деліберативна демократія: сучасні нормативні підходи та особливості практичного втілення

Abstract

Стаття присвячена дослідженню моделі деліберативної демократії, що стала результатом наукового пошуку шляхів удосконалення представницької демократії за допомогою інструментів публічного обговорення суспільно важливих питань та рішень. Концептуалізація моделі деліберативної демократії відбулась у другій половині ХХ століття, однак і нині продовжується активний розвиток різних деліберативних підходів. Актуалізує дослідження у цьому напрямі те, що в українському політичному дискурсі деліберативній демократії приділяється недостатньо уваги, її інструменти ще не знаходять належного застосування. Метою наукової розвідки є аналіз сучасних підходів до концептуалізації деліберативної демократії та визначення особливостей практичного застосування її інструментів. Для цього використано низку методів: структурно-функціональний, порівняльний, нормативно-ціннісній, інституційний. Автором охарактеризовано три сучасні напрями розвитку концепції деліберативної демократії: деліберація як функція парламенту, деліберація як форма публічних обговорень та синтезований напрям, що прагне поєднати деліберацію в державних інституціях і громадському середовищі. Наголошується на спрямованості моделі деліберативної демократії на досягнення консенсусу між учасниками обговорень суспільно важливих проблем та рішень. Практичний складник полягає у розгляді особливостей впровадження різноманітних елементів деліберативної демократії. Насамперед увагу зосереджено на використанні деліберації в процесі організації публічних обговорень під час вироблення державної політики. Саме деліберативні підходи можуть зробити такі публічні обговорення більш результативними. Окремо розглянуто способи практичного застосування деліберативного підходу у різних країнах. Йдеться про заходи, формати яких стимулюють активну взаємодію, обмін аргументами, пошук спільних цінностей та інтересів і вироблення на їх основі консенсусних або принаймні компромісних рішень. За результатами дослідження автор доходить висновків, зокрема, щодо актуальності та нормативної цінності концепції деліберативної демократії; значного легітимаційного потенціалу деліберативної демократії; доцільності застосування деліберації в процесі публічних консультацій, особливо щодо складних чи конфліктних питань; можливості адаптації та системного застосування інструментів деліберації у вітчизняній політичній практиці. КСтаття присвячена дослідженню моделі деліберативної демократії, що стала результатом наукового пошуку шляхів удосконалення представницької демократії за допомогою інструментів публічного обговорення суспільно важливих питань та рішень. Концептуалізація моделі деліберативної демократії відбулась у другій половині ХХ століття, однак і нині продовжується активний розвиток різних деліберативних підходів. Актуалізує дослідження у цьому напрямі те, що в українському політичному дискурсі деліберативній демократії приділяється недостатньо уваги, її інструменти ще не знаходять належного застосування. Метою наукової розвідки є аналіз сучасних підходів до концептуалізації деліберативної демократії та визначення особливостей практичного застосування її інструментів. Для цього використано низку методів: структурно-функціональний, порівняльний, нормативно-ціннісній, інституційний. Автором охарактеризовано три сучасні напрями розвитку концепції деліберативної демократії: деліберація як функція парламенту, деліберація як форма публічних обговорень та синтезований напрям, що прагне поєднати деліберацію в державних інституціях і громадському середовищі. Наголошується на спрямованості моделі деліберативної демократії на досягнення консенсусу між учасниками обговорень суспільно важливих проблем та рішень. Практичний складник полягає у розгляді особливостей впровадження різноманітних елементів деліберативної демократії. Насамперед увагу зосереджено на використанні деліберації в процесі організації публічних обговорень під час вироблення державної політики. Саме деліберативні підходи можуть зробити такі публічні обговорення більш результативними. Окремо розглянуто способи практичного застосування деліберативного підходу у різних країнах. Йдеться про заходи, формати яких стимулюють активну взаємодію, обмін аргументами, пошук спільних цінностей та інтересів і вироблення на їх основі консенсусних або принаймні компромісних рішень. За результатами дослідження автор доходить висновків, зокрема, щодо актуальності та нормативної цінності концепції деліберативної демократії; значного легітимаційного потенціалу деліберативної демократії; доцільності застосування деліберації в процесі публічних консультацій, особливо щодо складних чи конфліктних питань; можливості адаптації та системного застосування інструментів деліберації у вітчизняній політичній практиці. The article is devoted to the study of the model of deliberative democracy, which was the result of a scientific search for ways to improve representative democracy through the tools of public discussion of socially important issues and decisions. The conceptualization of the model of deliberative democracy took place in the second half of the twentieth century, but today the various deliberative approaches are actively developed. In Ukrainian political discourse, deliberative democracy has received insufficient attention, and its instruments have not yet been properly used. This actualizes scientific researches in the relevant field. The author set the goals to analyze the modern approaches to the conceptualization of deliberative democracy and to determine the specificities of the practical implementation of deliberative tools. A number of methods were used, in particular: structural-functional, comparative, normative-value, institutional. The author described three modern directions of conceptualization of deliberative democracy: deliberation as a function of parliament; deliberation as a form of public discussion and the synthesized direction that seeks to combine deliberation in the authorities and in the non-governmental sector. It is emphasized that deliberative democracy is aimed to achieve consensus among the participants of discussion. The aspects of practical implementation of various elements of deliberative democracy are also considered. First of all, the author drew attention to using them during the organization of the public discussions in the policy making process. The deliberative approaches can make such discussions more productive. The practical methods of applying the deliberative approach are considered separately. The author gives examples of a significant number of formats, which encourage active listening, finding shared values and interests, and making common or at least compromise decisions. According to the results of the research, the author draws a number of conclusions, in particular about: the normative value of the concept of deliberative democracy; the considerable legitimizing potential of deliberative democracy; the expediency of using deliberation tools in the public consultation process; possibility of adaptation and implementation of deliberation tools in domestic political practice.