На пути к многомерному человеку

Abstract

Человек склонен усматривать в природе если не разум, то некий абстрактный метаразум, проявляющийся в самоорганизации человеческого тела, как конкретного, материального отражения природы в человеке. Но в монологе человека с природой, присваивающего многомерность смыслов и ей, под человеческими интенциями обнаруживается как нескончаемое в своих возможностях поле деятельности, так и эстетическая локальность, проистекающая из сенсибельной части познания человека, сквозь призму порождаемых им же смыслов. Людина схильна вбачати в природі якщо не розум, то якийсь абстрактний метаразум, виявляється в самоорганізації людського тіла, як конкретного, матеріального відображення природи в людині. Але в монолозі людини з природою, що привласнює багатовимірність смислів і їй, під людськими інтенціями виявляється як нескінченне в своїх можливостях поле діяльності, так і естетична локальність, що виникає з сенсібельной частини пізнання людини, крізь призму породжуваних їм же смислів. Lyudina is mentally strong in nature, as it is not a mind, but an abstract meta-mind, to appear in the self-organization of human body, as a concrete, material image nature in people. Ale in the monolith of people with nature, which will attract the richness of the messages and the їy, pіd human beings appear like a field that is not endless in its abilities dіyalnosti, so і natural locality, wіth a sensible part of knowledge people, cr_z the prism of breeding їm meanings.