Політична репрезентація русинської етноідентичності на Закарпатті в українському науковому дискурсі

Abstract

Початок 1990 р. ознаменував появу на політичному порядку денному так званого «русинського питання» на Закарпатті. Товариство карпатських русинів через короткий час, окрім захисту етнокультурних цінностей корінного слов’янського населення, задекларувало політичні вимоги, зокрема повернення Закарпатській області статусу автономної республіки. Відтак постала боротьба за надання краю широкої самоврядності в незалежній Україні. Не знаходячи підтримки з боку державної влади, окремі представники русинських громадських організацій вдавалися до радикальних дій, що дало підстави звинуватити русинський громадський рух у сепаратизмі та означити його як «політичне русинство». Водночас у громадському середовищі русинів виокремилися як проросійський, так і проєвроатлантичний вектори співпраці з русинськими та прорусинськими організаціями у різних країнах світу. Тому сучасний русинський громадський рух є сегментованим за різними групами інтересів, зовнішньополітичними та геополітичними орієнтаціями. Актуальність дослідження полягає у нагальності дати оцінку науковим працям політологів і істориків, які аналізують проблематику політичного представництва русинів упродовж останніх більш як двадцяти років. Останній історіографічний аналіз русинської проблематики був зроблений автором цієї статті у 2001 р. Відтак нашою головною метою є висвітлення концептуальних засад політологічного дискурсу проблематики громадсько-політичного представництва русинів в Україні (на Закарпатті). При цьому ми беремо до уваги також студії професійних істориків, які близькі до політологічного трактування окресленої проблеми. Базовими методами дослідження виступають історіографічний аналіз і синтез. Автор виділяє ексклюзивістський та інклюзивістський підходи наукового дискурсу політизованої русинської етнічності. Есклюзивістський підхід представляють Май Панчук, Сергій Адамович, Олексій Ляшенко, Роман Офіцинський, Володимир Піпаш, Марія Ярмоленко, Наталія Марчук. Вони визначають русинів субетнічною / етнографічною групою українського народу. Тому політизацію русинства пов’язують із зовнішніми (геополітичний вплив сусідніх держав) та внутрішніми (партикуляристські інтереси лідерів, діяльність груп інтересів тощо) чинниками. Умовно, з огляду на бінарну концепцію студії, виділено інклюзивістську парадигму політичної репрезентації русинства. Вона є більш лояльною до об’єкта студії й враховує комплекс чинників, які об’єктивно зумовлюють політизацію русинської етноідентичності на Закарпатті. Серед політологічних досліджень, в яких проглядаються контури інклюзивістської концепції русинства, відзначаємо студії Олександра Майбороди, Ігоря Буркута, Костянтина Вітмана, Ганни Мелеганич, Надії Кічери, Анастасії Дегтеренко, авторів колективної монографії «Закарпаття в етнополітичному вимірі» (2008). Названі дослідники, на відміну від ексклюзивістів, прагнуть не критикувати, а усвідомити взаємозв’язок примордіальних цінностей і ситуативних (мобілізаційних) векторів трансформації русинського громадського руху та його політизації на сучасному етапі. The beginning of 1990 marked the appearance of so-called “Rusyn Question” on the political agenda in Transcarpathia. In addition to protecting the ethno-cultural values of the indigenous Slavic population, the Carpatho-Rusyn Society (Tovarystvo Karpatskyh Rusyniv) declared political demands in the short term, especially with regard to the return of the autonomous republic status of Transcarpathian region. Therefore, the struggle for granting the land of wide-ranging self-governance in the independent Ukraine has been emerged. Finding no support from the state authorities, some representatives of Ruthenian NGOs resorted to radical actions, which had resulted in accusation of the Ruthenian public movement in separatism and identifying it as “Political Rusinism”. At the same time, in public environment the Rusyns have been branch out on the pro-Russian and pro-Euro-Atlantic cooperation vectors with Rusyn and pro-Rusyn organizations in the different countries of the world. Therefore, the modern Ruthenian public movement is segmented by different interest groups, foreign and geopolitical orientations. The relevance of the study is to provide evaluation of the scholarly writings of political scientists and historians where the problem of political representation of the Ruthenians over the past twenty years has been analyzed. The last historiographical analysis of the Ruthenian issue by the author of this article in 2001 was made. Therefore, our main purpose is highlighting the concepts of political science discourse on the problem of public and political representation of the Ruthenians in Ukraine (Transcarpathia). It was taken into consideration the researches of professional historians who are close to outlined problem as well. Historiographic analysis and synthesis are the basic methods of our research. The author identifies exclusive and inclusive approaches of the scientific discourse of politicized Ruthenian ethnicity. The exclusive approach is represented by Mai Panchuk, Serhii Adamovych, Oleksii Liashenko, Roman Ofitsynskyi, Volodymyr Pipash, Mariia Yarmolenko, Nataliia Marchuk. They identify Ruthenians as a sub-ethnic / an ethnographic group of the Ukrainian people. Therefore, the Rusyns politicization is associated with external (geopolitical influence of neighboring states) and internal (particularistic interests of leaders, activities of interest groups, etc.) factors. Conditionally, in the view of binary concept of the paper, inclusive paradigm of political representation of Rusyns was identified. It’s more loyal to the object of the study and takes into account a lot of factors that objectively led to the politicization of Ruthenian ethnic identity in Transcarpathia. Among the scholarly writings of political scientists, where the features of inclusivism concept of political representation of Ruthenian ethnic identity are examined, are Oleksander Maiboroda, Ihor Burkut, Kostiantyn Vitman, Hanna Melehanych, Nadiia Kichera, Anastasiia Dehterenko, the authors of collective monograph “Transcarpathia in Ethnopolitical Dimension” (2008). These scholars, in contradistinction to exclusivists, seek not to criticize, but to understand the correlation with primordial values and situational (mobilization) vectors of the Ruthenian public movement transformation and its politicization at the present stage.