Еволюція інструментарію «публічної дипломатії» Великої Британії (2010–2015 роки)

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що глобалізаційні процеси, які наразі спостерігаються, спричинюють необхідність осмислення зовнішньополітичних стратегій ключових країн світу. Це стосується і Великої Британії. Розуміння цього дасть змогу розкрити потенціал міждержавних і міжнародних стосунків цієї країни не лише сьогодні, але і в майбутньому. Відповідно, метою статті є висвітлення специфіки розвитку інструментарію «публічної дипломатії» Великої Британії в період з 2010 по 2015 рр. Ключовими методами статі стали історико-логічний, структурно-функціональний і діалектичний. Застосування історико-логічного методу дало змогу виявити особливості еволюції інструментарію «публічної дипломатії» Сполученого Королівства в зазначений період. Структурно-функціональний метод став евристично плідним для цієї наукової студії, оскільки уможливив з’ясування ефективності функціонування досліджуваного інструментарію. Діалектичний метод сприяв розкриттю суперечностей у розвитку «публічної дипломатії». У результаті проведеного дослідження було встановлено, що активність суб’єктів «м’якої сили» Великобританії у різних країнах відрізняється відносною повнотою і системністю в усіх напрямах співробітництва. Водночас чітко виявляється акцент «публічної дипломатії» Великобританії – це перш за все розвиток ділових зв’язків, громадської дипломатії та сприяння міжнародному розвитку, що відповідає спрямованості стратегії відносин країни з іншими державами на пріоритетну реалізацію економічних і геополітичних завдань. Обґрунтовано, що, незважаючи на менші масштаби і роль у політиці «м’якої сили», культурних зв’язків і просування мови, ці аспекти також використовуються владою Великобританії, що усвідомлює цінність і можливості цих ресурсів, популярність англійської мови і важливе місце країни в загальносвітовому культурному просторі. Отже, інструментарій різних напрямів (культури, просування мови, експорту освітніх послуг та ін.) сприяє послідовному розвитку «публічної дипломатії» як основної сфери здійснення «м’якої сили». The article presents an analysis of the use of “public diplomacy” by the UK in the main areas of international cultural and humanitarian cooperation. The priorities, goals and objectives of “public diplomacy” were identified, key agencies and regulatory frameworks related to this system were identified, and results were evaluated for each line of business. The key methods of the proposed article were historical and logical, structurally and functional and also dialectical. The use of the historical-logical method has revealed the peculiarities of the evolution of the tool of “public diplomacy” of the United Kingdom in the specified period. Structural and functional became heuristically fruitful for this scientific studio, as it made it possible to find out the effectiveness of functioning of the studied instruments. The dialectical method facilitated the disclosure of contradictions in the development of “public diplomacy”. It is found that the activity of UK soft power entities in different countries is relatively complete and systematic in all areas of cooperation. At the same time, the emphasis on “public diplomacy” of the United Kingdom is clear – it is, first of all, the development of business relations, public diplomacy and promotion of international development, which is consistent with the focus of the country’s relations with other countries on the priority realization of economic and geopolitical tasks. It is justified that, despite the smaller scale and role in soft power policy, cultural relations and language promotion, these aspects are also used by the UK authorities, who are aware of the value and potential of these resources, the popularity of English and the country’s important place in the world cultural space. The UK is actively working to influence the future elites of other countries through educational and scientific and technical programs. Thus, the toolkit of different directions (culture, language promotion, export of educational services, etc.) contributes to the consistent development of “public diplomacy” as the main sphere of exercise of “soft power”. On the basis of the analysis, the author concludes that the combination of different areas of international cultural and humanitarian cooperation contributes to the achievement of the main goal of public diplomacy for the United Kingdom – to ensure the influence and successful promotion of national values abroad.