Збройне насилля як вид політичного насилля

Abstract

У статті розглянуто головні концепції політичного насилля, які сьогодні склалися в українській та зарубіжній політології. Робиться наголос на аналізі тих досліджень, які розглядають політичне насилля як агресивну політичну поведінку, яка в перспективі може перерости у збройне насилля. Серед завдань, які поставив собі автор, такі: розгляд головних концепцій політичного насилля, які сьогодні склалися в українській і зарубіжній політичній науці; виявлення головних напрямів дослідження політичного насилля вітчизняними й зарубіжними науковцями; аналіз головних стратегій протидії політичному насиллю; розроблення власної концепції політичного насилля під час досягнення політичних цілей. У результаті проведеного дослідження автор дійшов висновку, що класифікація політичного насилля за критерієм застосування зброї є виправданою. Проведений аналіз сутності політичного насилля дав змогу авторові стверджувати, що науковці по-різному підходять до масштабів цього явища. Частина авторів явно перебільшує роль політичного насилля, особливо неозброєних його форм, у функціонуванні суспільства, розглядаючи політику або переважно як сферу насильства, або залом цілком виводячи її з насильства. Спираючись на договірну теорію, автор стверджує, що внутрішнє політичне насилля вважається, по суті, усвідомленим самообмеженням членів державно організованої громади. Він зазначає, що, перебуваючи в тій чи тій державі, суспільство не відчуває повсякчасного, тотального насилля над собою. Зрозуміло, що вказаний феномен суттєво залежить від форми політичного режиму. Навіть у недемократичних державах громадяни не відчувають постійного, тотального насилля над собою. Автор зазначає, що, незважаючи на дискусійність феномена соціального та політичного насилля, ні в кого не виникають сумніви, що збройне насилля є дійсно насиллям. Незаперечним є і той факт, що збройне насилля як складник політичного насилля суттєво впливає як на функціонування, так і на зміну політичних систем. Збройне насилля можна вважати крайньою формою політичного насилля, що є своєрідним антиподом усім іншим формам насилля. The article discusses the main concepts of political violence that have developed today in Ukrainian and foreign politology science. Emphasis is placed on analyzing research that views political violence as aggressive political behavior that could run into armed violence. Among the tasks set by the author: reviewing the main concepts of political violence that have developed today in Ukrainian and foreign political science; identifying the main areas of study of political violence by domestic and foreign scientists; analysis of the main strategies for counteracting political violence; developing own concept of political violence while achieving political goals. As a result of the study, the author concluded that the classification of political violence by the criterion of the use of weapons is justified. The analysis of the essence of political violence allowed the author to claim that scientists are different in approach to the scale of this phenomenon. Some authors clearly exaggerate the role of political violence, especially the unarmed forms of it, in the functioning of society, viewing politics either primarily as a sphere of violence, or generally deriving it from violence. Relying on agreement theory, the author argues that domestic political violence is considered to be, in fact, a conscious self-restraint on members of a state-organized community. He notes that while in a particular state, society doesn’t experience all-day, total violence against itself. It is clear that this phenomenon depends on the form of the political regime. Even in undemocratic states, citizens don’t experience constant, total violence against themselves. The author notes that despite the debatable phenomenon of social and political violence, no one has any doubt that armed violence is indeed violence. There is no doubt that armed violence, as a component of political violence, has a significant impact on the functioning and change of political systems. Armed violence can be considered an extreme form of political violence and acts as a counterpart to all other forms of violence.