Вiдносини США – Європа: криза парадигми трансатлантизму

Abstract

У статті розглядаються ключові тенденції розвитку сучасної концептуальної кризи парадигми трансатлантизму та напрями науково-теоретичного дискурсу щодо її розвитку, виклики і проблеми, які визначатимуть контекст подальшої еволюції цього напряму міжнародних відносин. Серед принципових тенденцій виділяються завдання осмислення глибини впливу стратегічно-культурного впливу на розвиток відносин міжнародних акторів і продовження дискусії щодо винайдення найбільш ефективної моделі аналізу стратегічної дії на міжнародному просторі. Мета статі полягає у дослідженні ключових тенденцій розвитку сучасної концептуальної кризи парадигми трансатлантизму та напрямів науково-теоретичного дискурсу щодо її розвитку, викликів і проблем, які визначатимуть контекст подальшої еволюції цього напряму міжнародних відносин. Методичну підвалину дослідження складає потенціал системних, загальнологічних методів і біхейвористичних методів. Стверджується, що при аналізі ключових рівнів і напрямів американсько-європейскої взаємодії на сучасному етапі міжнародно-системної еволюції парадигма трансатлантизму політичної організації виявляє серйозні аплікативні труднощі й потребує модифікації. ЄС зберігає свій статус «традиційного союзника», проте, за результатами політики Білого дому, втіленої президентством Д. Трампа, дрейфує у бік набуття статусу «корисного партнера». Американські політики меншою мірою зацікавлені в Європі для себе і більше зацікавлені у збільшенні військових і невійськових внесків, які Європа може запропонувати для вирішення глобальних проблем. Вашингтон вважає, що відтепер контекст трансатлантичної співпраці не може бути трактованим інакше за гнучкий і варіативний і має базуватися на відповідності практичним інтересам Америки поза надмірного впливу традицій союзництва або ваги мультилатеральної взаємодії у формуванні зовнішньополітичної стратегії. Ця стаття має на меті оцінити ступінь впливу на трансформацію відносин між США та ЄС особливостей президентства Д. Трампа в контексті загальносвітової еволюції сучасних міжнародних відносин. Зазначається, що зовнішню політику адміністрації Д. Трампа часто трактують як «розрив» із попередньою зовнішньополітичною традицією, але, на думку автора, зовнішня політика США стає дедалі більшим відображенням загальносвітових реалій, а позиція провідних європейських акторів є реактивною тактикою відповіді, свідченням чого є актуалізація концепції «стратегічної автономії» ЄС.