Партійна система в контексті функціонування атипової напівпрезидентської системи правління у Грузії (2004–2013)

Abstract

Серед напівпрезидентських систем державного правління в пострадянських країнах функціонують/функціонували такі системи правління, які формально та/або фактично відрізняються/відрізнялися від традиційних (типових) напівпрезидентських. В цьому контексті актуальним є дослідження партійної системи в атиповій напів-президентській системі правління у Грузії у 2004–2013 рр. Метою статті є визначення типів партійної системи в атиповій напівпрезидентській системі правління у Грузії у 2004–2013 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого наукового дослідження вибрано неоінституціоналізм та його варіативні типи й парадигми. Головним методом, який став іманентною складовою частиною дослідження, є метод порівняльного аналізу. В результаті проведеного дослідження доведено, що у Грузії у 2004–2013 рр. парламент мав право висувати вотум недовіри уряду, проте останній набував чинності тільки тоді, коли його підтримував президент, який також був наділений повноваженнями вибирати між відставкою уряду та розпуском парламенту (коли вотум недовіри уряду висловлювався повторно). Отже, вотум недовіри уряду, що не приводив до його відставки, зумовив атиповість напівпрезидентської системи правління у Грузії у 2004–2013 рр. На основі таких індикаторів класифікації партійних систем, як кількість та розмір релевантних парламентських партій (частка мандатів релевантної партії більше або дорівнює 3% від фактичного складу легіслатури); концентрація мандатів двох найбільших партій у легіслатурі; співвідношення мандатів першої та другої за розмірами партій у легіслатурі; співвідношення мандатів другої та третьої за розмірами партій у легіслатурі; частка непартійних депутатів/ рівень непартійності у легіслатурі, запропоновано авторську типологію партійних систем. На основі цієї типології встановлено, що у Грузії у 2004–2013 рр. партійна система еволюціонувала від однопартійної системи з високим рівнем непартійності до помірковано-багатопартійної системи з однією супердомінуючою партією; від помірковано-багатопартійної системи з однією супердомінуючою партією до двопартійної системи.