Інституційні механізми етнополітики та політична репрезентація етнічних меншин Словацької Республіки

Abstract

The article is devoted to the actual problems of institutional mechanisms of ethnopolitics and political representation of ethnic minorities in the Slovak Republic. The aim of the work is to highlight the structural and functional model of institutional mechanisms of ethnopolitics and its impact for political representation of ethnic groups as subjects of the Slovak policy. The author has been used methods of statistical analysis and structural-functional approach. There are nine languages are recognized in Slovakia as minority languages: Bulgarian, Czech, Croatian, Hungarian, German, Polish, Romanian, Rusyn and Ukrainian. At the official level, the language of national minorities is used in settlements where their share exceeds 15%. Legislation for promotion of the national minorities culture in proportion to number inhabitants of ethnic communities involves the distribution of public funds for thirteen minorities. In the structure of ethnopolitical management are allocated: 1) legislative level (Committee of the National Council for Human Rights and National Minorities); 2) executive level (Government Council for Human Rights, National Minorities and Gender Equality; Plenipotentiary of the Government for National Minorities; Plenipotentiary of the Government for Roma Communities). The Hungarian ethnic community is represented in Parliament, regional and local authorities. The most powerful political parties of Slovak Hungarians are «Most-Híd» (Bridge) and Party of Hungarian community. The Hungarian Christian Democratic Alliance lacks sufficient voter support. The Roma ethnic minority, despite a large number of potential voters, is not represented at the National Council of Slovakia. The most authoritative political party – the Roma public initiative – has been lost of its support in parliamentary elections every year. The Rusyn-Ukrainian minority is segmented at the level of two public organizations – the Rusynska Obroda and the Union of Rusyn-Ukrainians. In spite of attempts (the Pidduklyanska (under Dukla) Democratic Community; Regional Democratic Movement – East, political party «Our Land»), the minority was not able to organize an effective political party that would represent interests of the autochthonous Rusyn-Ukrainian population in Eastern Slovakia. Стаття присвячена актуальним проблемам інституційних механізмів етнополітики та політичного представництва етнічних меншин Словацької Республіки. Мета роботи полягає у висвітленні структурно-функціональної моделі інституційних механізмів етнополітики та її впливу на політичну репрезентацію етнічних груп як суб’єктів політики Словаччини. Автор використовує методики статистичного аналізу та структурно-функціональний підхід. Мовами меншин у Словаччині визнані дев’ять мов: болгарська, чеська, хорватська, угорська, німецька, польська, ромська, русинська та українська. На офіційному рівні мова національних меншин вживається в населених пунктах, де їх частка перевищує 15%. Законодавство про підтримку культури національних меншин пропорційно до чисельності етнічних громад передбачає розподіл державних коштів для тринадцяти меншин. У структурі етнополітичного менеджменту виділяються: 1) законодавчий рівень (Комітет Національної Ради з прав людини та національних меншин); 2) виконавчий рівень (Рада уряду з прав людини, національних меншин та ґендерної рівності; уповноважений представник уряду в справах національних меншин; урядовий уповноважений з питань ромських громад). Угорська етнічна громада представлена в парламенті, регіональних та місцевих органах влади. Найбільш потужними політичними силами угорців Словаччини є політична партія «Most–Híd» (Міст) та партія угорської громади. Угорський християнсько-демократичний альянс не має суттєвої підтримки електорату. Ромська етнічна меншина, не дивлячись на значну кількість потенційних виборців, не представлена в Національній Раді Словаччини. Найбільш авторитетна політична партія – Ромська громадська ініціатива – з кожним роком втрачала підтримку на парламентських виборах. Русинсько-українська меншина є сегментованою на рівні двох громадських організацій – Русинська оброда та Союз русинів-українців. Незважаючи на спроби (Піддуклянська демократична громада; «Регіональний демократичний рух – Схід»; політична партія «Наш край»), меншина так і не змогла організувати дієву політичну партію, яка б репрезентувала інтереси автохтонного русинсько-українського населення Східної Словаччини.