Проблема політичної нестабільності: стратегії підвищення інституційної спроможності перехідних систем на прикладі України

Abstract

The article is devoted to the study of the phenomenon of transitional political systems, the factors of instability generated by transformational processes, which actualizes the development of the strategy and tactics of institutional building in Ukraine. The lack of universal approaches to this issue leads to the need to develop a special approach to a separate political system. The topicality of the work is the need to study the political and institutional aspects of the political stability of transitional societies. In the second half of the 20th century, the transformational changes that spanned the global political space prompted the scientific, expert and political environment to a new perspective on the processes taking place in transitional societies and, accordingly, the search for new approaches in the study of political and institutional parameters of transformational political processes. The design of an effective, stable political system and institutions is linked to the process of implementing such institutional design that would facilitate the harmonization of formal and informal norms, practices and procedures. In this context, the dismantling and replacing of such social practices (which, in turn, are extrapolated to the political realm) are particularly important, which contribute to the destruction or hybridization of democratic political institutions, impede democratic transformations. Стаття присвячена дослідженню феномена перехідних політичних систем, факторів нестабільності, породжених трансформаційними процесами, що актуалізує питання вироблення стратегії і тактики інституційного будівництва в Україні. Відсутність універсальних підходів до цієї проблематики призводить до необхідності вироблення особливого підходу до окремо взятої політичної системи. Актуальність роботи полягає в необхідності дослідження політико-інституційних аспектів політичної стабільності перехідних суспільств. Трансформаційні зрушення, що охопили глобальний політичний простір у другій половині 20 ст., спонукали наукове, експертне та політичне середовище до нового погляду на процеси, що відбуваються в перехідних суспільствах, і, відповідно, до пошуку нових підходів у дослідженні політико-інституційних параметрів трансформаційних політичних процесів. Розроблення ефективної, стабільної політичної системи та інститутів пов’язано з процесом впровадження такого інституційного проекту, який сприятиме узгодженню формальних та неформальних норм, практики і процедур. У цьому контексті особливо важливі демонтаж і заміна таких соціальних практик (які у свою чергу екстраполюються на політичну сферу), які сприяють знищенню або гібридизації демократичних політичних інститутів, перешкоджають демократичним перетворенням.